11 січня 2024, 16:31

Через призму законопроекту про мобілізацію

Верховна Рада повертає на доопрацювання уряду законопроет про мобілізацію зі своїми пропозиціями.

До цього відбулася закрита нарада з військовим командуванням і засідання Погоджувальної ради за участі Залужного та Умерова.

І це правильно, що повертає. Бо ряд норм дійсно потребують суттєвого допрацювання.

Загалом же, прийняття цього законопроекту потребує відповідальності усіх гілок влади. Бо це не просто законопроект про мобілізацію. Це законопроект, який відображатиме нашу військову стратегію та тактику на цьому етапі війни, а також покаже, наскільки в складних умовах довгої війни військові, політики та суспільство здатні приймати оптимальні рішення. А війна зачіпає нас усіх.

Я бачу таку послідовність реалізації:

Військові формують бачення щодо потреб на наступний період (з урахуванням військової тактики та підходів).

Субʼєкт подачі законопроекту – Кабмін/Міноборони – втілює це бачення в конкретних нормах (з урахуванням наших фінансових та інших можливостей).

Депутати суттєво та детально опрацьовують ці норми (з урахування відповідності та несупечливості нормам Конституції/законам).

Відповідно, кожен відповідальний за свій рівень роботи. З суспільством комунікують усі.

І це якраз той випадок, коли шану буде мати той, хто зможе запропонувати оптимальні рішення, бо це реально непросто.

У цьому сенсі, якщо ми абсолютно справедливо зараз закидаємо Заходу зволікання з наданням військової та фінансової допомоги Україні, то на Заході якраз (теж абсолютно справедливо) будуть спостерігати за тим, чи зможемо ми прийняти, а головне донести до суспільства, такий складний і непопулярний законопроект як про мобілізацію.

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.

Про вичерпність агресивних автократій

Приклад Ірану наочно показав: автократія, орієнтована виключно на силову компоненту/загрозу/шантаж, коли наявність силової компоненти – це не інструмент для досягнення адекватних цілей (наприклад, внутрішньої модернізації чи забезпечення миру у регіоні), рано чи пізно, буде зупинена...

Про оптимізм та песимізм руху до нового світопорядку

Уже навіть генсек ООН Антоніу Гутерреш визнав, що "ми живемо в період хаосу та змін" і закликав до "оновлення архітектури міжнародної безпеки"...

Вглиб переговорного процесу (напередодні Женеви)

Є чотири можливих переговорних напрямки, розвиток чи не/розвиток яких напряму залежить від позиції РФ. 1. Безкінечне забалаболювання процесу, на що в значній мірі була орієнтована делегація на чолі з Владіміром Мединським...

Декілька висновків/спостережень щодо Мюнхенської конференції

1. На відміну від попередніх років до 2022 року (навіть, уже після 2014-го), ця конференція проходила під знаком обговорення не окремих деталей та протиріч в рамках існуючого світопорядку, а з розумінням того, що колишніх правил немає, і формуються нові...

Якою може бути відповідь Європи на "стан руйнування" (у контексті Мюнхенської конференції)

Ну, що ж, дискусія "Так/Ні" всередині Європи, яка активізувалась після Давосу (Гренландії, "Ради миру" Трампа та збереження ризику Росії) щодо стилістики взаємодії із США, матиме продовження і на Мюнхенській конференції...

Про нормалізацію ненормального

У поета Квінта Гораціо Флакка є такий вислів "Нічому не дивуватися" (Nil admirari). Ця фраза, що спочатку позначала стан незворушності (ні поганим, ні хорошим), характерний для стоїків та епікурійців (така собі нірвана), згодом у літературній традиції стала використовуватися для опису аристократичної стриманості, а то й часом снобізму...