Про ризики 2024-го
Володимир Зеленський в інтерв'ю італійському телеканалу Rai1 сказав, що може бути "ротація цілої низки державних лідерів, не тільки в одному секторі, такому як військовий".
Той, хто в темі, давно розумів, що такі ротації будуть (маю на увазі якраз інші сектори).
І через те, що у військовому плані ми переходимо до оборонної стратегії і посилення зсередини, а значить – увага має бути зосереджена й на економіці та трансформаціях інституцій, якщо ми хочемо рухатися на Захід. І тому що все це неможливо без політичного процесу, а в умовах відсутності виборів (що правильно) треба, щоб усі були долучені до активності, а значить – конфігурація не може бути статичною.
Тому анонс можливих кадрових ротацій – це було питання часу. Повʼязане у тому числі з баченням Заходу щодо стратегії війни, яке уже зараз майже сформувалось.
У цьому контексті хочу нагадати нещодавну статтю в The Washington Post про нове бачення США щодо стратегії у війні. Декілька пунктів з тексту:
1. "Пріоритетом нової стратегії є не
звільнення території, а фокусування на допомозі Україні у відображенні нових російських наступів. Довгострокова мета зміцнення української армії та економіки спрямована як на утримування позицій на полі бою, так і на те, щоб поставити українську армію на іншу траєкторію – аби вона стала сильнішою до кінця 2024 року, що дозволить розробити новий надійний план".
2. "Американське планування є частиною багатонаціональних зусиль майже трьох десятків країн для забезпечення довгострокової безпеки та економічної підтримки України, з урахуванням розчарування результатами торішнього контрнаступу. Союзники розробляють документи, які описують специфічні безпекові зобов'язання на період найближчих 10 років".
3. "Американська угода, яка може бути оприлюднена цієї весни, як кажуть американські чиновники, гарантуватиме підтримку військових операцій у короткостроковій перспективі, а також зміцнення української армії у майбутньому, щоб стримувати російську агресію. Крім цього, до угоди будуть включені специфічні обіцянки та програми з метою допомогти захистити, відновити та розширити українську промислову та експортну базу, а також допомогти країні у політичних реформах для повної інтеграції із західними інститутами". У свою чергу, залучення іноземних інвестицій в Україну вимагатиме додаткових зусиль щодо викорінення корупції, як зазначають американські чиновники, та трансформації інституцій".
Звісно, це бачення США. Але, переконана, що цей підхід обговорюється як з Україною, так і між США та Європою.
Не факт, що саме такий підхід Заходу є кращим (маю на увазі довгу війну, розтягнуту у часі, коли акцент уваги звертається у тому числі на внутрішньополітичні ситуаціі у значимих для нас країнах). Але є так як є.
Тому цей рік для нас буде непростим. Україна має довести (перш за все, самій собі) здатність бути витривалою зсередини, розумно використовуючи наявні ресурси.
Повторю те, про що часто пишу/кажу: врешті-решт, у цій війні виграє той, хто покаже перспективність свого формату держави. У цьому сенсі дуже хотілося б бачити притомні пропозиції (аудит, бачення, кадри; і саме у такій послідовності, щоб уникнути упередженості чи непотизму) щодо ситуації та змін у ряді сфер (чи то від влади, чи то від опозиції, чи то від громадянського суспільства).
Ну а для Заходу цей рік стане випробуванням для демократій. Як свого часу казав Стейн Рінген, "демократіям недостатньо бути просто демократичними", потрібно ще й демонструвати ефективність.
У доповіді "Криза демократії", яка писалася ще 50 років тому (його писали Семюел Хантінгтон, Мішеля Крозье, Дзедзі Ватанукі на запит Триторонної комісії) є така фраза:
"Подібно до 20-х-30-х років, коли світ стояв перед перспективою війни за порятунок демократії, у 70-х і 80-х роках він може опинитися перед перспективою війни за процвітання, достатнє для демократії".
Зараз, виходить, ми знову повертаємось у 20-і-30-і роки. Адже якщо демократичні системи, і міжнародне право як його частина, не можуть не те, що попереджати, але вже за фактом реагувати на диверсантів, то проблема носить глобальний характер. Багато механізмів регулювання не просто перейшли до розряду формальностей (зокрема, міжнародні організації), а й стали об'єктом використання автократіями (на рівні пропаганди так точно).
Але це тим більше вимагає від нас необхідності докладання зусиль для внутрішнього зміцнення та невразливості.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
