4 квітня 2024, 18:58

У контексті 75-річчя НАТО

Перефразовуючи вислів: Неправильна інтерпретація Бога обіцяла Росії небагато – НАТО біля порога.

А якщо серйозно, то справді всю брудну геополітичну роботу з мобілізації всередині альянсу зробила російська влада своєю агресивною політикою, досягнувши, зокрема, розширення НАТО за рахунок раніше нейтральних країн (Фінляндії та Швеції).

І, тим не менш, є питання/напрями, по яким позиція всередині альянсу тільки формується та/або перевіряється на практиці.

1. Політична рішучість. Не лише щодо ролі у захисті не країн НАТО, а й безпосередньо самих членів альянсу. Маю на увазі нещодавні навчання щодо використання (політично та технічно) статті 5 у разі потреби.

2. Однакове/спільне відчуття загроз та ризиків. Маю на увазі нещодавню пропозицію іспанського прем'єра не називати війну війною (бо це лякає), на що польський прем'єр абсолютно точно відповів, що Європа вже перебуває у передвоєнній стадії 1939 року.

3. Кооперація країн у виробництві озброєнь та оборонної сфери. Особливо з урахуванням можливого скорочення лідерства США у світі у сфері оборони.

4. Довгострокове бачення, в якому є не лише реагування, а й запобігання проблемам. Не пам'ятаю точно, хто із західних лідерів/військових це сказав, але зі сказаним згодна: Захід не повинен сидіти і просто реагувати на нескінченний російський шантаж погрозами та сіяння невизначеностей, а діяти на випередження, коли Росія точно розумітиме, що й західні альянси можуть задіяти всю свою міць.

Можливо, на частину цих питань/напрямків буде сформульована відповідь/позиція на липневому саміті НАТО у Вашингтоні, де буде представлена оновлена концепція оборони та стримування. Від позиції з цих питань значною мірою багато в чому залежить і визначеність щодо перспективи членства України в альянсі.

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.

Про вичерпність агресивних автократій

Приклад Ірану наочно показав: автократія, орієнтована виключно на силову компоненту/загрозу/шантаж, коли наявність силової компоненти – це не інструмент для досягнення адекватних цілей (наприклад, внутрішньої модернізації чи забезпечення миру у регіоні), рано чи пізно, буде зупинена...

Про оптимізм та песимізм руху до нового світопорядку

Уже навіть генсек ООН Антоніу Гутерреш визнав, що "ми живемо в період хаосу та змін" і закликав до "оновлення архітектури міжнародної безпеки"...

Вглиб переговорного процесу (напередодні Женеви)

Є чотири можливих переговорних напрямки, розвиток чи не/розвиток яких напряму залежить від позиції РФ. 1. Безкінечне забалаболювання процесу, на що в значній мірі була орієнтована делегація на чолі з Владіміром Мединським...

Декілька висновків/спостережень щодо Мюнхенської конференції

1. На відміну від попередніх років до 2022 року (навіть, уже після 2014-го), ця конференція проходила під знаком обговорення не окремих деталей та протиріч в рамках існуючого світопорядку, а з розумінням того, що колишніх правил немає, і формуються нові...

Якою може бути відповідь Європи на "стан руйнування" (у контексті Мюнхенської конференції)

Ну, що ж, дискусія "Так/Ні" всередині Європи, яка активізувалась після Давосу (Гренландії, "Ради миру" Трампа та збереження ризику Росії) щодо стилістики взаємодії із США, матиме продовження і на Мюнхенській конференції...

Про нормалізацію ненормального

У поета Квінта Гораціо Флакка є такий вислів "Нічому не дивуватися" (Nil admirari). Ця фраза, що спочатку позначала стан незворушності (ні поганим, ні хорошим), характерний для стоїків та епікурійців (така собі нірвана), згодом у літературній традиції стала використовуватися для опису аристократичної стриманості, а то й часом снобізму...