18 липня 2024, 18:40

Про тил

Складність війни для нас полягає ще й у тому, що окрім фронту, Україна має вирішувати також і проблеми тилу.

Окрім складової повернення наших територій, є ще й інша, за що триває війна – стати частиною Заходу.

Рідко пишу про внутрішню політичну проблематику, бо акцент в умовах війни – на зовнішній підтримці України та тих факторах, які на це впливають. Тим не менше, внутрішня робота, яку всі ми маємо здійснити, має велике значення.

У цьому сенсі хотілося б, щоб період до виборів (які зараз неможливі) був пройдений з результатом – маю на увазі і наш рух до євроатлантичних інституцій (безпосередньо критерії ЄС), і коригування ряду підходів у способах комунікації з суспільством та політичної конкуренції.

Коли закінчиться активна фаза війни, і публічна політика знову увірветься у наше життя, хотілося б, щоб вона увірвалася зі значно якіснішими моделями та підходами. Без головного акценту на звинуваченнях та виправдовуваннях між опонентами (а таке прагнення уже спостерігається), а на залученні (реальному) більшої кількості громадян до напрацювання тих чи інших рішень.

Є такий термін "деліберативна демократія" (або ще – дорадча демократія) . Це формат, за якого велике значення має колективне обговорення різних тем. Не лозунгове чи викривальне обговорення, а таке, що базується на аргументах, з метою напрацювання конкретних раціональних рішень. Хороша можливість залучати якомога більше соціальних груп суспільства до обговорення конкретних тем, яка має багато позитивних прикладів таких обговорень абсолютно у різних країнах світу (з прикладів, які, приміром, наводить Давид ван Рейбрук, – це обговорення у Китаї міського управління, у Бразилії карʼєри чиновників, у Японії пенсійного законодавства і тд). Це не лише спонукає до просвітництва (що є реальною прогалиною усіх пострадянських країн), а й до розуміння того, що справжня демократія має працювати саме так: не коли політики підхоплюють якусь проблему і починають далі на ній спекулювати; а коли реальна проблема через комунікацію з представниками суспільства переводиться на рівень політичного завдання, далі відображається у програмах/обіцянках (виходячи з реальних, раціональних можливостей), і потім – на рівень виконання у взаємодії з різними гілками влади.

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.

Про вичерпність агресивних автократій

Приклад Ірану наочно показав: автократія, орієнтована виключно на силову компоненту/загрозу/шантаж, коли наявність силової компоненти – це не інструмент для досягнення адекватних цілей (наприклад, внутрішньої модернізації чи забезпечення миру у регіоні), рано чи пізно, буде зупинена...

Про оптимізм та песимізм руху до нового світопорядку

Уже навіть генсек ООН Антоніу Гутерреш визнав, що "ми живемо в період хаосу та змін" і закликав до "оновлення архітектури міжнародної безпеки"...

Вглиб переговорного процесу (напередодні Женеви)

Є чотири можливих переговорних напрямки, розвиток чи не/розвиток яких напряму залежить від позиції РФ. 1. Безкінечне забалаболювання процесу, на що в значній мірі була орієнтована делегація на чолі з Владіміром Мединським...

Декілька висновків/спостережень щодо Мюнхенської конференції

1. На відміну від попередніх років до 2022 року (навіть, уже після 2014-го), ця конференція проходила під знаком обговорення не окремих деталей та протиріч в рамках існуючого світопорядку, а з розумінням того, що колишніх правил немає, і формуються нові...

Якою може бути відповідь Європи на "стан руйнування" (у контексті Мюнхенської конференції)

Ну, що ж, дискусія "Так/Ні" всередині Європи, яка активізувалась після Давосу (Гренландії, "Ради миру" Трампа та збереження ризику Росії) щодо стилістики взаємодії із США, матиме продовження і на Мюнхенській конференції...

Про нормалізацію ненормального

У поета Квінта Гораціо Флакка є такий вислів "Нічому не дивуватися" (Nil admirari). Ця фраза, що спочатку позначала стан незворушності (ні поганим, ні хорошим), характерний для стоїків та епікурійців (така собі нірвана), згодом у літературній традиції стала використовуватися для опису аристократичної стриманості, а то й часом снобізму...