20 вересня 2024, 10:03

Про заяву Сікорського щодо Криму

Маю на увазі слова міністра закордонних справ Польщі Радослава Сікорського щодо такого варіанту по Криму: мандат ООН на 20 років і тоді референдум.

Якщо коротко, відкинувши референдум апріорі (1.юридично Крим – не спірна територія; 2.методи Росії зі зміни демографічної структури та витіснення усіх нелояльних усім відомі, то ж і фактично референдум не вирішує питання), і те, чому взагалі прозвучала така заява, то, мабуть, йдеться про міжнародне підпорядкування (з подвійною юрисдикцією – України та Росії) як проміжний статус.

Ця ідея (міжнародної присутності), якби Захід ще у 2014 році "дав у морду" Росіі (принаймні санкційно), могла б прозвучати як дійсно проміжний крок – від анексії Криму РФ, фіксації цього у конституції РФ до міжнародного контролю і повернення де-факто під контроль України. Але тоді була мега-мʼяка реакція Заходу.

Ну а після повномасштабного вторгнення РФ (коли Росія уже не спекулює на "захисті" російськомовних, а відверто декларує прагнення знищити Україну як державу), теми "розмивання кордонів", непрацюючих міжнародних організацій (глава Генасамблеї ООН днями заявив, що у нього немає механізмів примусу Росії до виконання рішень; в Радбезі РФ один із постійних членів) це не про сьогодні. Військова складова за будь-яких обставин домінуватиме. Щодо Криму, то тут якраз і обмежень нема щодо західної зброї, бо юридично це анексована та окупована РФ територія.

Функція міжнародних організацій можлива, але як така, що забезпечуватиме військові реалії та дипломатичні рішення, а не навпаки.

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.

Про вичерпність агресивних автократій

Приклад Ірану наочно показав: автократія, орієнтована виключно на силову компоненту/загрозу/шантаж, коли наявність силової компоненти – це не інструмент для досягнення адекватних цілей (наприклад, внутрішньої модернізації чи забезпечення миру у регіоні), рано чи пізно, буде зупинена...

Про оптимізм та песимізм руху до нового світопорядку

Уже навіть генсек ООН Антоніу Гутерреш визнав, що "ми живемо в період хаосу та змін" і закликав до "оновлення архітектури міжнародної безпеки"...

Вглиб переговорного процесу (напередодні Женеви)

Є чотири можливих переговорних напрямки, розвиток чи не/розвиток яких напряму залежить від позиції РФ. 1. Безкінечне забалаболювання процесу, на що в значній мірі була орієнтована делегація на чолі з Владіміром Мединським...

Декілька висновків/спостережень щодо Мюнхенської конференції

1. На відміну від попередніх років до 2022 року (навіть, уже після 2014-го), ця конференція проходила під знаком обговорення не окремих деталей та протиріч в рамках існуючого світопорядку, а з розумінням того, що колишніх правил немає, і формуються нові...

Якою може бути відповідь Європи на "стан руйнування" (у контексті Мюнхенської конференції)

Ну, що ж, дискусія "Так/Ні" всередині Європи, яка активізувалась після Давосу (Гренландії, "Ради миру" Трампа та збереження ризику Росії) щодо стилістики взаємодії із США, матиме продовження і на Мюнхенській конференції...

Про нормалізацію ненормального

У поета Квінта Гораціо Флакка є такий вислів "Нічому не дивуватися" (Nil admirari). Ця фраза, що спочатку позначала стан незворушності (ні поганим, ні хорошим), характерний для стоїків та епікурійців (така собі нірвана), згодом у літературній традиції стала використовуватися для опису аристократичної стриманості, а то й часом снобізму...