23 березня 2025, 14:43

Чого не розуміють у США (або роблять вигляд, що не)

Коли у США вчергове говорять про вибори (інтервʼю Віткоффа) як спосіб затягнути час, щоб навʼязати російський варіант капітуляції України, чи натякають на необхідність легалізації російської окупації частини наших територій – це про нерозуміння реалій.

Дивно, у США вхопилися за "принцип реальності" (статус-кво окупованих територій), але не хочуть розуміти реалій всередині країн.

Ми не нападаємо, а захищаємось. Справа не лише у політиках (владі чи опозиції; тим більше, уже ж була зустріч представників американського посольства з нашими політиками), як, можливо, думають у РФ та США, а у суспільстві загалом. Подивіться на кладовища, на центри реабілітації наших військових, вулиці міст і сел, де одночасно діти і зранені, і тд (це я до того, що у той час, як у РФ СВО, ми не приховуємо реалій), і одразу стане зрозуміло – юридично зафіксувати легальність російської окупації просто неможливо.

Натомість, у РФ манія війною і вся ця маячня величі (про яку той же Сурков вчергове заявив в інтервʼю; про розгортання простору та відсутність кордонів війни) – це штучно сконструйований конструкт, який ліг хоч і на благодатний запит реваншизму на рівні "глибинного". Але, все ж, штучний. Росії ще треба буде пройти великий шлях – до цивілізованого самоусвідомлення (якщо це можливо).

Тому не Україну треба розвертати до капітуляції (тим більше, що ми сформулювали наші можливі компроміси), а Росію спонукати та навертати до зміни поточного курсу.

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.

Про вичерпність агресивних автократій

Приклад Ірану наочно показав: автократія, орієнтована виключно на силову компоненту/загрозу/шантаж, коли наявність силової компоненти – це не інструмент для досягнення адекватних цілей (наприклад, внутрішньої модернізації чи забезпечення миру у регіоні), рано чи пізно, буде зупинена...

Про оптимізм та песимізм руху до нового світопорядку

Уже навіть генсек ООН Антоніу Гутерреш визнав, що "ми живемо в період хаосу та змін" і закликав до "оновлення архітектури міжнародної безпеки"...

Вглиб переговорного процесу (напередодні Женеви)

Є чотири можливих переговорних напрямки, розвиток чи не/розвиток яких напряму залежить від позиції РФ. 1. Безкінечне забалаболювання процесу, на що в значній мірі була орієнтована делегація на чолі з Владіміром Мединським...

Декілька висновків/спостережень щодо Мюнхенської конференції

1. На відміну від попередніх років до 2022 року (навіть, уже після 2014-го), ця конференція проходила під знаком обговорення не окремих деталей та протиріч в рамках існуючого світопорядку, а з розумінням того, що колишніх правил немає, і формуються нові...

Якою може бути відповідь Європи на "стан руйнування" (у контексті Мюнхенської конференції)

Ну, що ж, дискусія "Так/Ні" всередині Європи, яка активізувалась після Давосу (Гренландії, "Ради миру" Трампа та збереження ризику Росії) щодо стилістики взаємодії із США, матиме продовження і на Мюнхенській конференції...

Про нормалізацію ненормального

У поета Квінта Гораціо Флакка є такий вислів "Нічому не дивуватися" (Nil admirari). Ця фраза, що спочатку позначала стан незворушності (ні поганим, ні хорошим), характерний для стоїків та епікурійців (така собі нірвана), згодом у літературній традиції стала використовуватися для опису аристократичної стриманості, а то й часом снобізму...