11 червня 2025, 11:32

Про "Атом" у 21 столітті

Інколи, щоб зрозуміти вектор руху процесів, варто подивитись на них ретроспективно. Зокрема, на основи міжнародного порядку, створеного у поствоєнній половині 20 століття, і їх руйнацію зараз.

Приклад щодо ядерної зброї є показовим.

У 1953 році президент США Дуайт Эйзенхауер виступив на Генасамблеї ООН із промовою "Атом для миру".

Тоді це символізувало заклик до мирного використання атомної енергії, розвитку мирних ядерних технологій та цивільної ядерної енергетики у світі.

Ключовий замисел промови, як стверджують спостерігачі тієї епохи, полягав у тому, щоб у розпал Холодної війни та гонки озброєнь перейти від ядерного суперництва супердержав до протиставлення інтересів людства і зброї.

А у 1955 році була навіть запроваджена премія "Атоми для миру" в 1 млн дол (ініційована Фондом Форда) – саме щоб сприяти розвитку технологій із використанням ядерної енергії в мирних цілях.

Далі була створена МАГАТЕ, яка стала одним із елементів міжнародного ядерного порядку, який вдалось установити.

У 21 сторіччі ядерна зброя перетворилася на предмет шантажу та загроз. Точніше, її перетворила у це Росія.

Потроху Захід відходить від цього шантажу. Бо сучасні війни передбачають великий набір сучасних видів озброєнь.

Але я згадала про "Атом для миру", тому що тоді йшлося не лише про атомну зброю, а й в принципі про посил пріоритету інтересів людства перед загрозами.

Рано чи пізно, війна, розвʼязана Росією з усім сучасним світом, завершиться. Пройшовши військову фазу. Бо на силу можливо відповісти лише силою. Але питання дієвих правил, регуляцій на рівні міжнародної системи загалом, які б упереджувати війни – це і є кінцева стадія завершення війни на глобальному рівні.

У РФ, думаю, це розуміють. Саме тому намагаються навʼязати у тому числі політичні вимоги Україні і західним альянсам. Таким чином, навʼязуючи авансом і майбутнє домінування за правила.

Не знаю, що стане "Атомом для миру" у 21 столітті. Але можливий посил/поштовх точно має містити елемент справедливості. Бо тільки так мир може бути довгостроковим, а світ рухатиметься до мирних форм зʼясування протиріч та конфліктів.

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.

Про переговори в Абу-Дабі

Судячи з усього, це лише старт реального переговорного процесу (якщо ми говоримо про участь РФ). Звісно, це не означає, що ми уже на шляху визначення часових рамок припинення військових дій, або що Росія сприйняла підхід, який передбачає компромісність, і не факт, що сприйме...

Дух Давосу

"Дух діалогу" – так була сформульована основна тема цьогорічного форуму у Давосі, присвяченого тому, "як зробити світ кращим". А ще, не так давно, зʼявилось формулювання "Дух Анкориджу", яке запустив Кремль після зустрічі лідерів США та РФ Дональда Трампа і Володимира Путіна на Алясці, як спробу усунути Європу/Україну від переговорного процесу...

Про дипломатичний фронт

Останні місяці – особливо активні у прояві всіх трьох складових війни та пошуку миру: фронт (інтенсивні бої), тил (атаки РФ по цивільній інфраструктурі), дипломатія (мирні переговори)...

Нові виклики для Європи

Події у Венесуелі (у контексті рамки автократії vs демократії) трактуються переважно у двох прямо протилежних підходах. Перший – це знак для всіх автократій, що їхня доля в будь-який момент може бути вирішена у спосіб, коли сильна демократична держава в обхід тривалих погоджень усіх з усіма може виявити рішучість...

Росія сприймає і переговори як СВО

Ісаак Ньютон якось сказав: "Досвід – це не те, що відбувається з вами; це те, що ви робите з тим, що відбувається з вами". Здавалося б, кожен новий захід на переговорне коло наочно демонструє/виявляє, що працює, а що ні; як і те, хто як використовує переговори та час...

"Тягомотина"

Парадокс. Усі у світі розуміють абсолютну безпричинність війни РФ проти України (у сенсі відсутності будь-яких реальних причин – немає ні етнічного, ні релігійного факторів, які часто означають непримиренність), а вихід з війни, як і раніше, наштовхується на ультиматуми Росії і "тягомотину", як сказав днями один із небагаточисленних союзників РФ...