26 вересня 2023, 01:10

Питання руба від Білого дому

Ну от і все: чекати закінчення війни не доводиться: або починаємо реформи просто зараз, або підтримка нашої країни й нашої війни згортається, Україна передбачувано програє все: війну, державність... Партнери вирішили розпочати український план Маршала просто зараз. Чи приречений цей план на успіх? Ні. Нам дають шанс й лише від нас залежить чи ми здатні його реалізувати.

"УП" виклала листа, який Білий дім щойно надіслав очільникам України із чітким переліком реформ й термінами виконання плану. Не буде виконання – не буде грошей. План чіткий – по галузях й конкретних інституціях.

Загальне враження після першого прочитання не викликає захоплення. Багато загальних побажань в форматі "углубити й посилити". Все це ми вже бачили. Виникає підозра, що значною мірою текст укладений рідненькими грантоїдами, які раніше долучалися до реформи МВС з відомим результатом. Щодо власне Нацполу викликає запитання вимога змічнити службу внутрішньої безпеки та посилити її незалежність. Структура ця внутрішньовідомча й за визначенням не може бути незалежною. Але не це головне у вимогах партнерів, на утриманні яких ми перебуваємо.

З неприємних новин для пересічних українців: ціни на елктро- й газопостачання підстрибнуть. А ще нас спонукають проводити отой сумнівний "енергоперехід", значить тарифи зростуть революційно. Хоча доля самого енергопереходу навіть у розвинутих країнах викликає стурбованість...

А ще зміст вимог не викликає сумніву: виконаємо – будемо в НАТО.

Назагал, майже в кожному рядку – згадка про граничне посилення боротьби з корупцією. Скажімо, протягом півроку слід зміцнити Вищий антикорупційний суд із можливістю розгляду справ не колегіально, а одноосібно – через прогнозоване зростання кількості справ. Ну що тут не зрозумілого?...

Загальний настрій – фактичне керування ключовими інституціями силами західних інспекторів, членів наглядових рад й незчисленних громадських активістів. З останніми – найбільші сумніви щодо ефективності. Український громадський сектор у переважній більшості фіктивний. Здебільшого активність громадян в нашій бідній країні виникає за наявності грантової підтримки: ніхто з українців не бажає сплачувати внески чи спонсорувати утримання громадських організацій.

Майже в кожному рядку сенсаційного листа – вказівка на необхідність законодавчих змін. Фантазії не вистачає аби уявити як недолугі весільні фотографи зможуть протягом півтора року виконати цю силу силенну роботи.

Але найбільша небезпека – то саботаж. Кожному рядку цих поки що паперових реформ чинитиметься відчайдушний спротив на всіх владних сходинках. Бо очевидно, якщо все це запрацює як представляють собі американські та європейські розумники, розваляться всі корупційні схеми, на яких тримається існування нашої держави.

Напевно, українські очільники за звичкою спробують з усім погодитися, пообіцяти все зробити як слід, аби забути про обіцяне одразу після отримання грошей. Але цього разу напевно такого шансу їм не залишать: все виглядає доволі жорстко, конкретно, без приховування хто власне керуватиме реформами у цій державі. Кому ще не зрозуміло, пояснимо: ті хто платить ці страшні мільярди – той й керуватиме. І це добре, бо самі ми поки що не спроможні. А от коли й якщо всі процеси цивілізованого існування нашої костурбатої держави вдасться запустити, отоді заживем! Врешті-решт, українські емігранти зазвичай доволі успішно інтегруються у суспільство країни, до якої вони приїздять на все готове. А у власній державі, коли нам її як слід оформлять, точно зможемо господарювати.

Одним словом: в України з'явився шанс реалізувати ці кляті реформи, про які ми мріємо три десятиріччя, длубаючись в носі. Поки одні здобуватимуть перемогу в бою, інші мають зробити домашнє завдання від заокеанських вчителів в тилу. Якщо не зроблять – тоді й перемоги на фронті не вибороти, й права на незалежне існування не відстояти – все дуже просто.

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.

Мобілізація: програна битва

Вчора до фітнес-центру в Ужгороді завітали дядьки в пікселі й зі зброєю. Вони роздавали повістки іншим дядькам в трєніках. Сьогодні такий рейд відбувся в Дніпрі...

Кремль не виноват

На границах с Польшей и Словакией – транспортный коллапс, подобное назревает на границе с Румынией. Удивительно почему до сих пор не подключилась Венгрия, но она безусловно может...

Не льсти себе, Вова!

Все отсмеялись над недавним заявлением Зеленского про третий Майдан, инспирируемый россией (а второй значит США организовали?), как наш потешный президент набросал деталей газете "Сан": мол, до нового года – пренепременно будут его свергать по указке из москвы...

НБУ: шахраї чи невігласи?

Якщо мрієте красти безкарно – не раджу іти у прокурори, митники чи податківці. Там, звісно, можна красти донесхочу, але є ризик. Вами повсякчас цікавитимуться, спостерігатимуть за службовим та приватним життям, копирсатимуться у брудній білизні й незадекларованих статках...

Не про Арестовича

Арестович готує поле для своєї політичної кампанії. Спочатку виклав чернетки виборчої програми, потім підтвердив: так, йде у президенти. Ну, по-перше, до того часу нам всім ще треба дожити, а йому особливо...

Зеленский на войне

Зеленский думал: чтобы победить, нужно просто начать стрелять; чтобы подготовиться к войне – упорно асфальтировать, а не выпускать ракеты; чтобы владеть информацией нужно назначить Данилова и Баканова; чтобы укрепить стойкость народа, нужно чаще запускать в телевизор Данилова и Буданова; чтобы отбить врага и вернуть территории – просто раздать населению автоматы и положиться на добровольцев, которые не устанут и не закончатся; чтобы обеспечить новые волны мобилизации и победить коррупцию в процессе призыва, нужно просто разогнать военкомов; чтобы гражданские не гибли под бомбами – нужно просто представить, что города полны бункерами, как в правительственном квартале на Грушевского; чтобы не страдали миллионы перемещенных лиц, нужно просто положиться на волонтеров; чтобы в бюджете были деньги – просто чаще выступать в западных парламентах, а чтобы решить проблему экспорта зерна – чаще выступать на митингах в Варшаве; чтобы народ одобрял все, что творится, нужно просто организовать телемарафон; чтобы бойцы не гибли в окопах, нужно просто мечтать о появлении линий фортификаций; чтобы управлять государством, нужно просто сколотить команду из деятелей шоу-бизнеса и одного свадебного фотографа, запостить фото президента с шаурмой на заправке и министра юстиции в носках на рабочем столе; чтобы хватало вооружений, нужно чаще требовать их от партнеров, а не заниматься запуском собственного ВПК, за которое работает СБУ и Минцифры; чтобы народ верил в неминуемую победу, нужно чаще пилить видосы и выпускать сборники собственных речей; чтобы появились деньги на дроны, минометы, пикапы нужно организовывать сборы среди населения и не притеснять нелегальных торговцев подакцизом; чтобы не потерять власть, нужно задавить оппозицию, прекратить политические дискуссии и отменить подотчетность перед электоратом...