Асоціація з ЄС чи Митний союз?

Схоже, що угода про асоціацію з ЄС – це вже майже вирішене питання в Україні та ЄС. З боку Росії ми бачимо намагання затягнути Україну у власний аналог – Митний союз. У даній статті наведений порівняльний аналіз вигод від приєднання до одного з двох геополітичних об'єднань.

Зона вільної торгівлі

Як частину угоди про Асоціацію, ЄС скасує цілий ряд імпортних мит, які наразі діють при експорті українських товарів в Європу. Україна, зі свого боку, зробить те саме для європейських товарів. Для українських виробників це означатиме більші перспективи експорту, проте і більшу конкуренцію на внутрішньому ринку. Найбільше у виграші буде український споживач, адже він може очікувати більшу якість товарів за меншу ціну.

ЄС імпортує в сім разів більше товарів, ніж країни Митного союзу. Заробітна плата в ЄС в три з половиною рази вища. Тому потенційно вигода від вільної торгівлі з ЄС є більшою, ніж від аналогічних домовленостей із Митним союзом. Проте, і постаратись українським підприємствам, щоб завоювати місце на європейському ринку потрібно набагато більше.

Джерело: www.facebook.com/Tigipko

Насправді країнам Митного союзу нічого не заважає провадити з Україною більш відкриту торгівельну політику у рамках двосторонніх відносин або у рамках зони вільної торгівлі країн СНД, до якої Україна приєдналась в липні 2012 року.

Принциповим для Росії є питання політичного альянсу України. Адже окрім мит, країни домовляються про партнерство та зміни у законодавстві в цілому ряді економічних, технічних та соціальних питань.

Державні закупівлі та боротьба з корупцією

Найбільше вигоди українці можуть отримати від зобов'язань України перед ЄС боротись з корупцією. Частиною угоди з ЄС є цілий окремий додаток на 37 сторінок, який регламентує реформи у сфері державних закупівель (http://comeuroint.rada.gov.ua/komevroint/doccatalog/document?id=56345).

Згідно з "Графіком інституційних реформ, адаптації законодавства та надання доступу до ринку" Україна зобов'язана надати рівноправний доступ європейським компаніям до державних закупівель та будь-яких інших замовлень за бюджетні кошти та прийняти рекомендації двох директив ЄС (N2004/18/ЄС та N89/665/ЄЕС). Згідно з директивами державні тендери повинні базуватись на принципах "рівного поводження, відсутності дискримінації та прозорості".



Впродовж восьми років Україна зобов'язана поступово створити прозорі умови участі у тендерах, для прикладу на закупівлю ліків, будівництво доріг та інших товарів та послуг, що традиційно супроводжуються в Україні значною корупцією.

Окрім цього, статтею 22 Угоди передбачається, що ЄС та Україна домовляються про спільну боротьбу у галузі контрабанди товарів, економічних злочинів, включаючи уникнення від оподаткування, корупцією як в приватному, так і державному секторі. Навряд чи угода з Асоціацією повністю викорінить корупцію в Україні, проте підписання Угоди створить умовить для її суттєвого зменшення.

У рамках інтеграції з Митним союзом поки не передбачається запровадження кращих стандартів державних закупівель, та й навряд чи це має практичний сенс. Росія та Україна – це ледь не чемпіони світу з розкрадання бюджетних коштів. Що може Україна виграти від допущення російських компаній до будівництва українських доріг? Як показує нижченаведений графік, грошей від такої співпраці бюджет навряд чи зекономить:



Джерело: The Economist, Укравтодор

Технічні регламенти та державні стандарти

В рамках Угоди Україна зобов'язується наблизити свої технічні регламенти до європейських. Технічні регламенти – це нормативно-правові акти, у яких визначено характеристики продукції та пов'язані з нею процеси, а також вимоги до послуг дотримання яких є обов'язковим. Регламенти охоплюють практично всі види товарів та послуг і направлені на якість та безпечність виробленої продукції для споживачів. Для прикладу, в Україні діють "Технічний регламент безпеки машин", "Технічний регламент безпечності іграшок", "Технічний регламент мийних засобів".

Європейські товари зарекомендували себе у всьому світі як переважно якісні та безпечні. Обов'язкове використання європейських стандартів при виробництві українських товарів безумовно означатиме їхню кращу якість та безпечність, а також більшу конкурентоздатність на зовнішніх ринках. Проте, використання більш прогресивних технологій виробництва вимагатиме значних капіталовкладень від українських підприємств, що є все ж необхідним кроком для розвитку економіки.

Щодо технічних регламентів та державних стандартів України та країн Митного союзу, то значна частина їх і так базується на радянських ГОСТах. Об'єктивно у Росії та Україні практично немає держаних стандартів, які потрібно приводити до спільного знаменника.

Енергетика

Угода з ЄС передбачає, що "ціни на поставку газу і електроенергію для промислових підприємств повинні визначатись тільки попитом і пропозицією". Угодою передбачається "розвиток конкурентних, прозорих і недискримінаційних енергетичних ринків, зближення з правилами та стандартами ЄС через нормативно-правові реформи". Це означає відкриття ринку енергетики для конкуренції, та, найбільш ймовірно, нижчі ціни на енергію для промислових підприємств. На сьогоднішній день ціни на електроенергію жорстко регулюються НКРЕ і надають преференції великим промисловим підприємствам (так звана, перша категорія споживачів).

Відповідно до положень Угоди, кожна країна має право самостійно визначати території для видобування енергетичних ресурсів. Проте, Україна зобов'язана забезпечити рівноправне ставлення до європейських та українських компаній у разі передачі території під видобування енергетичних копалин. Це означатиме менший рівень корупції при розподілі ліцензій та дозволів на видобуток вуглеводнів.

Угода з ЄС також передбачає, що "Сторони докладають зусиль для сприяння використання газотранспортної системи та газосховищ, та проводитимуть консультації один з одним стосовно розбудови інфраструктури". Окрім цього, передбачено "модернізацію і розширення існуючих об'єктів енергетичної інфраструктури".

Безумовно, Україна та Росія могли б багато виграти в енергетичній співпраці. Проте, позиція Росії незмінно полягає у контролі над українською газотранспортною системою та допуском Газпрому на внутрішній ринок постачання газу. Якщо в угоді з ЄС йде мова про вільну конкуренцію на енергетичному ринку та європейські інвестиції в сектор, то з Росією мова йде про нижчі ціни на газ в обмін на російську монополію на ринку.

Механізм прийняття рішень у рамках Митного Союзу та Угоди про Асоціацію

Митний союз у рамках Євразійського економічного співтовариства передбачає дію двох наднаціональних органів: Комісія Митного союзу (КМС) та Євразійська економічна комісія (ЄЕК). Обидві комісії отримують широкі повноваження у регулюванні внутрішньої та зовнішньоекономічної політики країн.



Як бачимо, в області митної політики, що визначається Комісією Митного союзу, голоси розподілені таким чином, що без Росії прийняти рішення неможливо, а от без однієї з інших країн-учасниць – так.

Рішення ЄЕК приймаються "консенсусом", проте визначення, що таке "консенсус" договір про створення Євразійського економічного співтовариства не дає. Юристи-міжнародники жартують, що у світі не існує консенсусу з приводу того, що таке консенсус. Не вдаючись у прецеденти та цю дискусію, одне можна сказати точно – прийняття рішення консенсусом з юридичної точки зору не обов'язково вимагає згоди усіх сторін.

ЄЕК, в рамках своїх повноважень про "надання виключних прав на експорт окремих видів товарів", може, для прикладу, змусити Україну припинити купувати газ в будь-яких інших постачальників, крім Росії. Дуже широкими для трактування є повноваження ЄЕК стосовно "затвердження основних орієнтирів макроекономічної політики" та "затвердження переліку нормативних актів країн в області конкурентної політики". Під такі формулювання можна закласти майже будь-що, і, фактично, здійснювати керівництво економічною політикою країни.

На відміну від договорів в рамках Митного союзу, угода про асоціацію з ЄС не передбачає створення жодного наднаціонального органу. У рамках угоди з ЄС будуть діяти, так звана, Рада асоціації, Комітет асоціації та третейська група. Рада асоціації здійснює контроль і моніторинг виконання угоди. Комітет асоціації через 5 років після початку дії угоди пропонує зміни стосовно можливого прискорення скасування мит. Третейська група вирішує спори, пов'язані із інтерпретацією положень угоди та їхнім виконанням.



Рішення Ради та Комітету можуть бути ухвалені лише за згодою України та ЄС. Тобто, на відміну від розмитого поняття "консенсусу" у механізмі прийняття рішення в рамках Євразійського економічного співтовариства, угода з ЄС чітко передбачає необхідність обов'язкової згоди України та ЄС для всіх прийнятих рішень. У рамках угоди про асоціацію ні ЄС, ні Україна, не можуть нав'язати один-одному власну позицію. Головування в Раді та Комітеті здійснюється по черзі представником України та ЄС.

Вирішення спорів, пов'язаних з трактуванням положень угоди у рамках третейської групи, також побудовано демократично. Третейська група складається з 15 осіб, по 5 від України та ЄС. Додатково за взаємною згодою призначається ще 5 осіб, що не є громадянами України чи ЄС.

Як бачимо, Угода про асоціацію з ЄС, на відміну від угоди з Митним союзом, передбачає рівноправні відносини, де жодна сторона не має можливості нав'язувати власну волю.

Політична підтримка всередині країни та наступні кроки до підписання

Зобов'язання, що бере на себе Україна в рамках Угоди про асоціацію з ЄС, вимагають значних змін у законодавстві, для чого потрібна підтримка більшості депутатів Верховної Ради. Комуністи уже заявили про свою різку опозицію до угоди з ЄС, тому Партії регіонів, найбільш ймовірно, прийдеться розраховувати на підтримку опозиційних сил. Для ефективного та вчасного прийняття необхідних законів потрібна координація дій парламентських фракцій.

Проте, координація дій для прийняття необхідних законів може виявитись проблемною, якщо вірити заявам окремих лідерів опозиційних сил. Зокрема в серпні ми почули, що Олег Тягнибок вважає Компроміс з владою заради євроінтеграції неможливий. Така позиція відверто дивує, особливо з огляду на реальну можливість найбільшого кошмару прихильників Свободи – наднаціонального органу під контролем Росії. Навіть Юрій Луценко, який встиг за чинної влади відсидіти в тюрмі, заявив, що Україна має рухатися у бік Заходу і скоординувати свої зовнішньоекономічні дії і заяви з владою.

На мою думку, політики, перед лицем зовнішньої загрози, повинні відкидати всі незгоди та амбіції і діяти спільно для захисту українських інтересів, себто наших інтересів. Вибір між Митним союзом та ЄС – це невдале поле для чергового вияву ненависті. Про велику неприязнь до влади з боку опозиції люди вже і так не раз могли переконатись із яскравих блокувань трибуни парламенту, до 2015 року ще буде багато можливостей та приводів повторювати подібні шоу. Наразі Україні потрібна консолідована позиція якомога більшої кількості парламентських фракцій, щоб ні в ЄС не було сумніву стосовно серйозності намірів Україні, ні в Росії не залишилось надії все-таки встановити над Україною контроль.