6 років з конфіскацією майна за допомогу ЗСУ
Такий термін дав Хмільницький міськрайонний суд Вінницької області волонтеру Олександру Дорогану. Це – шокуючий прецедент, який може зупинити щонайменше поставку всіх автомобілей для передової. На мою думку, цей вирок може пояснюватись або винятковою тотальною злочинною тупістю, або свідомим саботажем волонтерського руху, який тягне на державну зраду.
Таких справ, як ця, відкриті десятки, і всі вони за своєю суттю ідентичні.
Працівники органів видають себе за військовослужбовців ЗСУ, провокують волонтерів на порушення формальних процедур з імпорту авто.
Наприклад, пропонують донорські внески готівкою, просять переуступити уже ввезені машини, бо нібито дуже треба. В хід ідуть усі методи: "хлопці гинуть, віддайте поза чергою".
Мені до блювоти огидно від методів роботи правоохоронців і загалом від того, проти кого вони воюють у воюючій країні. Але найбільше шкода тих наших військових, які загинули через те, що не отримали замовлене і обіцяне авто. Таких, до слова, станом на лютий цього року, було арештовано щонайменше 138 одиниць, попри всі мої заклики та прохання волонтерів до Офісу генерального прокурора передати ці транспортні засоби туди, де вони зараз життєво необхідні.
Звісно, що після того, як в новинах розлетілась новина про 6 років реальної в'язниці, це справедливо налякало усю волонтерську спільноту. На чому їздитимуть хлопці та дівчата на фронті через півроку?
Дуже чекаю звіту Генерального прокурора та представників інших правоохоронних органів у Парламенті. Так просто відчитатись про "успіхи" в роботі їм точно не вдасться. Окремо звернусь до компетентних органів щодо перевірки цих справ на те, чи не є це частиною спецоперації росії. Інакше мені це не вкладається в голову.
Наводжу лист від Олександра Дорогана в оригиналі.
"Від початку війни шукав чим можна допомогти військовим та біженцям. На перших неділях війни відгукнулись друзі із-за кордону, отримав термо білизну та одяг із Бельгії новий та безкоштовно надавав військовим та біженцям, також отримував ліки та турнікети з Литви теж надав безкоштовно відповідно до потреби (військовим або у військовий санаторій, поліклініку). Допомагав волонтерам із закупкою рацій, мілкою амуніцією та пізніше допоміг із пошуком пікапа в Україні. Паралельно допомагав із організацією їх ремонта і фарбування по необхідності, доставкою до місця деслокації. Тобто волонтерська діяльність розвивалась у різних напрямках. Пізніше помітив, що пікапів по Україні ставало меньше і ставали вони дорожчі, а на полі боя вони були відчутно необхідні. Мене стабільно просили волонтери та військові допомагати із пошуком та їх підготовкою і далі мені запропонував знайомий із Литви пікапи із Англії, в ході переговорів ми погодили сталу ціну за автовоз (6 авто) що включала в себе доставку до Хмільника і що саме головне домовився щоб кошти вносити після того як їх отримаю та збиру на них кошти, за це ціну мені трохи підняли. Перші автовози завозив на військову частину, та вже через 1 місяць створив благодійний фонд для того щоб мати можливість завозити пікапи на фонд, юридично правильно їх передавати, отримати можливість оплати по безналу і отримувати кошти у вигляді благодійних внесків для оплати авто. В результаті 1 пікап із основним ремонтом (фарбуванням раптором по бажжаню) виходив близько 6000 євро + кожен військовий міг вибрати пікап для відповідних військових задач. Такий самий на Українських номерах тільки лівим кермом коштував в Україні 10 000-12 000,євро розбирали їх волонтери для військових чи самі військові дуже швидко і була постійна черга, мене це мотивувало і в першу чергу я намагався саме допомагати і тримати на плаву створений механізм, що збільшував кількість критично необхідних авто у війсьових. Так завіз всього 64 авто.
Займаючись даною справою юристи мені казали, що все роблю правильно, тобто просити благодійний внесок за авто не є порушенням законодавста.
Затримання проводилось неочікувано у 3 місцях одночасно та четвертим було моє помешкання. Перше відбулось коли я привіз до банка двох псевдо військових (у минулому працівники поліції із сумнівно репутацією, детальніше треба уточняти у помічника мого адвоката який хоть щось пробував робити та він був не компетентним у подібних справах) для того щоб вони внесли кошти на благодійний фонд які в подальшому я мав використати на оплату тих самих автівок та ремонту, що проводився теж по договору. Коли ми зайшли до банку вони згадали, що у них декларації і тому подібне, тобто на рахунок ніяк, а тільки готівка. Від готівки я відмовлявся та вони наполегливо настоювали на своєму. В результаті банк закрився так як це було під кінець робочого дня, кошти я не взяв і вони попросили їх підвезти на маршрутку на що я не відмовив. Після того як ми сіли в авто, на нас із різних сторін налитіли працівники поліції, СБУ та ДВБ?. Почався обшук, в ході якого мені не надали можливості набрати адвоката із свого телефона, через 15 хв після початку все ж погодились дати телефон для дзвінка адвокату із телефону працівника поліції, та тільки номера телефону я не знав. В ході обшуку вилучили телефон та кільки актів прийому передачі на авто. Тим часом проводились обшуки на стоянці де стояли та ремонтувались пікапів. В процесі обшуку вони грубили та принижували брата який у нас займався організацію ремонта, ремонтом та фарбуванням автівок. Вилучений у нього був телефон та забрали всі автівки із тереторії, хоча на це не мали права.
Третій обшук відбувся у брата в оселі, там вилучили телефон, ноутбук плимінника та документи які я залишив тим часово. У документах не було нічого що б могла відноситись до бухгалтерії, та там була вся звітність по руху авто (контракти, декларації, листи на вїзд, акт прийому передачі на кожне авто, що було завезене на фонд та частично роздруковані фотографії до кожного акта (військовий на фоні авто), подяки. Доступу до документів мені не наданий по сьогодняшній день. Четвертий обшук був у мене дома після того як ми поїхали із працівниками спец.служб від банка де раніше була так звана "контрольна закупка" Дома вилучили ноутбуку від якого наполегливо просили пароль та погрожували що якщо я відмовлю то поїду із ними у СІЗО, на що я відмовив.
Псевдо військові які провокували, раніше один чи двоє працювали в поліції і в минулому у їх біографії були порушеня докази про які взяв із собою на суд помічник адвоката коли мені обирали перший запобіжний захід, через 10 днів після обшуків. Мені рекомендував знайомий юрист звернутись до ДБР що до порушень відносно них та мене відговорив адвокат який пізніше виявився шахраєм.
Ні, військові не давали свідчень в суді так як ні одного повноцінного засіданя не було. Після закінченя досудового розслідування із першого ж засідання при розгляді справи був вибраний шлях де я із братом та його другом (майстром сто) повинен був визнавати вину та отримати штрафи або умовні терміни. Насправді весь цей час я хотів боротись та вони методом шантажу, що закриють ще плимінника (який в загалі в цій справі ні до чого) та обіцянками що випустять із тюрьми, примусово заставили давати покази та визнавати провину, йти на експрес суд який не дає права долучати докази та судові засідання закриті.
Казав адвокат що буде так швидше і прокурор був не проти відносно не сурового покарання.
Я не хотів йти на угоду та визнавати вину, тому що впевнений в своїх намірах виключно допомогти, та маю всі докази від закордонної компанії та офіційну їх позицію, що автівки саме купував а не отримував безкоштовно у чому мене звинувачують, і звітність що все пішло виключно військовим, яка знаходиться тільки не у мене а вилучена поліцією та в доступу до них мені теж відмовляють і самі правоохороні органи закривають очі, що всі автівки пішли саме віськовим та на решту подібних документів, що можуть мені допомогти довести свою невинуватість.
Все звинуваченя проти мене базується на контракті підписаному із закордонною компанією де є пункт у якому пишеться що поставляється гуманітарна допомога, от тільки парадакос весь у тому, що цей контракт був підписаний, як вимога Украгаз банка для того, щоб я отримав можливість здійснювати оплату за автівки. Тобто, контракт який створювався для можливості оплати рахується основним доказом, що я їх отримував безкоштовно і нікому не цікаво розбиратись чому так.
В результаті весь цей судовий процес виглядав більше на театр де результат був вже відомий стороні звинуваченя разом із моїм новим "захисником", прокурор просив штраф, адвокат штраф або умовний термін та суддя зробила по своєму і призначила максимальне покараня закривши очі на масу помякшувальних обставин таких, як сприяння слідству із першого дня його початку та надання показів на протязі всього процесу, визнання провини, ідеальні характеристики із місць проживання, не був судимий, нормальна характеристи із місця пробацій, доглядаю за Мамою якій 70 років після 2 недавніх операцій та добровільно-примусово віддав всі пікапи, які у мене були, хоча сам за них ще навіть не розрахувався і вже змирився із тим що не один рік буду працювати на виплату боргів, що виникли внаслідок цієї ситуації.
На засіданні 4 травня позиція прокурора була про покарання у вигляді штрафу, але суддя винесла вирок 6 років.
Зараз готуємо документи на апеляцію із проханням долучення доказів, які не було враховано під час розгляду справи.
А саме підтверджуючих документів з Литви, а саме банківські виписки, акти взаєморозрахунків, лист пояснення та велике бажання Литовської компанії захищати нас в суді, про що вони зазначили в офіційному листі відправленому на запит адвоката.
Після вироку 6 років позбавленя волі та конфіскацією майна я на решті домігся щоб отримати доступ до матеріалів справи де ознайомившись знайомі юристи кажуть, що справа вся зліплена та по суті там і близько немає складу злочину. Зараз готую апеляцію та вже не таку як просить прокурор та мій "захисник", наша ціль домогтись поверненя справи на повноцінний судовий розгляд, та це не просто бо я примусово погодився на експрес суд раніше".
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
