Один місяць на рік я працюю виключно на міський бюджет Києва і все одно не маю права голосу на місцевих виборах

20% – стільки я сплачую у якості податку з доходу з фізичних осіб від своєї зарплати, з яких 12% йде в державний бюджет та 8% – в міський бюджет Києва. Тобто рівно один місяць на рік я працюю виключно для того, щоб поповнити міський бюджет столиці, де я живу та працюю.

Але права голосу на місцевих виборах Києва я не маю, бо як і багато з тих, хто переїхав свого часу до Києва, я орендую житло і у мене немає київської прописки.

Тобто, я не маю права обирати місцевих депутатів та мера, які потім приймають рішення, куди подіти гроші, що я сплатив до місцевого бюджету.

Доступу до багатьох послуг за кошти місцевого бюджету я теж не маю. Так, прийшовши у поліклініку, що фінансується за рахунок міського бюджету, мені відмовлять у послугах, посилаючись на відсутність реєстрації. Тобто я оплачую роботу поліклініки, але користуватись її послугами не можу.

Зате маю право голосу на місцевих виборах у своєму рідному Львові. Але навіщо мені таке право, якщо в міський бюджет Львова не йдуть мої податки, і жодними послугами комунальних закладів я не користуюсь?

Справедливо виникає питання: "а що важко прописатись в Києві?". Так, це важко. Для цього фактично потрібна згода орендодавців, на що власники житла часто йдуть неохоче.

Але питання в іншому. Чому придумана в СРСР система прописки має бути ВИКЛЮЧНОЮ підставою для надання права голосу на місцевих виборах?

На мою думку, безумовне та автоматичне право обирати представників місцевої влади повинні мати також платники податків у відповідний місцевий бюджет. І це повинна бути відповідальність представників місцевої влади включити мене у виборчі списки. Якщо ні, то хай перераховують мої податки в бюджет міста, де мені надано право голосу. Або ще краще – хай звільнять мене від їх сплати.

Відсутність права голосу платників податків в місцеві бюджети на відповідних місцевих виборах є дискримінаційним та недемократичним. Фактично, відсутність права голосу для всіх працюючих у Києві надає невиправдану перевагу у виборі керівництва міста тим, хто є власником нерухомості.

"No taxation without representation (ніяких податків без представництва) " – це був найпопулярніший слоган Американської революції у 18 столітті, що призвела до незалежності США. Тоді майбутні американці були обурені, що вони платять податки в Лондон, не маючи права обирати представників Британського Парламенту.

Ніяких податків без представництва – це повинно бути безумовним правилом і у нас. Нам потрібні зміни у виборче законодавство, які б гарантували право голосу на місцевих виборах кожному платнику податків у відповідний місцевий бюджет. Без цього, для мене, як і для сотень тисяч офіційно не прописаних Киян, місцеві вибори були і залишаться недемократичними, нерепрезентативними та несправедливими.