Учасники корупційного скандалу намагаються впарити Мінфіну наддорогі акцизні марки

Вчора Міністр фінансів Наталія Яресько заявила, що у найближчі тижні планується подати новий проект Податкового кодексу:

Наразі це одна із найбільш обговорюваних тем у пресі. Але, на мою думку, поза увагою поки залишилась тема контролю за сплатою акцизів, яка також може стати частиною нового ПКУ. Не виключено, що Податковим кодексом може бути передбачена система електронних акцизних марок.

В 2014 році я писав колонку на Економічній правді на дану тему ("Назад до корупції: що приховує альтернатива паперовим акцизним маркам?". Тоді швейцарська компанія SICPA не знайшла нічого кращого як за посередництва дорогих юристів погрожувати мені та редакції ЕП судом. Судового розгляду так і не відбулось, але у зв'язку з цими погрозами та тиском вирішив дану тему уважно моніторити. Із здивуванням нещодавно дізнався, що Мінфін повернувся до ідеї розгляду концепції електронних акцизів від SICPA.

ЧОМУ СПЛАТА АКЦИЗІВ ЦЕ ВАЖЛИВО

Цього року (2015) рівно 10% доходів бюджету – тобто 60 млрд. грн. або майже $3 млрд. дол. – мають принести акцизи на товари приблизно в наступні пропорції:



Не секрет, що велика кількість підакцизних товарів в Україні – контрафакт та контрабанда, з якої не платяться акцизи. Незважаючи на те, що в Україні існує виключна державна монополія на виробництво спирту, на ринку повно контрафактної горілки. Точний обсяг порахувати ніхто не може, але зважаючи на постійні баталії навколо державної монополії "Укрспирт", гроші таки немалі.

Ситуація із сигаретами не набагато краща. Згідно з дослідженням TNS, обсяг тіньового ринку сигарет в 2014 році склав 6% від загального обсягу споживання, що означає, що в руках контрабандистів та контрафактників опинилось щонайменше $50 млн. дол.

Ситуація значно ускладнилась у зв'язку із подіями на Донбасі, де залишилась працювати одна із п'яти тютюнових фабрик – "Хамадей", яка і до цього мала славу такої, що працювала в "чотири зміни".

Проблема стала настільки великою, що МінЕкономіки було змушене ввести санкції проти фабрики, оскільки частина отриманих нею прибутків йшла на фінансування ДНР:



Фактично, терористи отримали для себе ідеальне джерело для збагачень – великі виробничі потужності, ніяких акцизів на підконтрольній їм території, ніяких кордонів.

ЯК ПОБОРОТИ НЕСПЛАТУ АКЦИЗІВ

Об'єктивно, через кордон, особливо з невизнаними територіями, завжди буде просочуватись контрабанда. Контрабандний бізнес можна суттєво ускладнити, але не знищити. Єдиний надійний спосіб – контроль торгових точок.

І алкогольний і тютюновий контрафакт і контрабанду можна було б зупинити, якби акцизна марка ефективно виконувала свою функцію. Тоді б перевіряючі органи могли б оперативно вилучати нелегальний товар з полиць магазинів. Але паперові акцизні марки давно навчились підробляти, голограма у сьогоднішні часи – це не захист.

Тому наразі актуальною є перехід на електронні акцизні марки, у яких при правильній побудові системи немає проблеми із підробками. Надійним способом є банальний цифровий код – унікальний ідентифікатор, який наноситься на кожен окремий підакцизний продукт. Його має наносити сам виробник. Далі все просто – якщо на прилавках товарів виявився товар із неіснуючим кодом, або товар з таким кодом повинен знаходиться в іншому місці, – значить перед вами контрабанда або контрафакт.

В принципі, нічого особливого у такій системі немає. Крім того, в ній зацікавлені самі виробники, для яких контрабанда і контрафакт – це втрачені гроші.

Але уже тривалий час йде боротьба між різними концепціями електронних акцизних марок. Їх введення постійно відкладається. Результат – втрачені кошти для державного бюджету та, віднедавна, – ще й заробіток ДНР/ЛНР.

Одна з основних причин відтягування у введенні електронний марок є діяльність компаній, які відомі корупційними скандалами при продажу урядам дорогих концепцій електронних акцизів.

УЧАСНИКИ КОРУПЦІЙНОГО СКАНДАЛУ ПРОПОНУЮТЬ ДОРОГУ СИСТЕМУ ЕЛЕКТРОННИХ МАРОК

Наразі одним з основних претендентів на впровадження в Україні електронних акцизних марок є система CODENTIFY. Її основна перевага – вона безкоштовна. Її готові безкоштовно надати українському уряду самі виробники підакцизних товарів. Вони зацікавлені в ефективній роботі такої система не менше, ніж уряд, адже для обох контрабанда і контрафакт – це втрачені гроші.

Але є ще один конкурент – швейцарська компанія SICPA. В липні цього року стало відомо, що SICPA стала учасником корупційного скандалу:



32 млн. дол. хабарів нібито отримали чиновники структур у складі Мінфіну Бразилії для сприяння укладенню контракту із SICPA щодо запровадження системи відслідковування підакцизних товарів.

Це новина липня 2015 року, а вже у жовтні 2015 року Інтернет "розірвала" інша новина:



Цікаво, що в цій публікації наводяться приклади "успішного" впровадження SICPA у Бразилії!!!:



Тут виникає два питання. Перше – навіщо через три місяці після корупційного скандалу SICPA в Бразилії в Мінфіні України активно вивчають їх "успішний досвід"?

Друге – навіщо взагалі розглядати систему SICPA, якщо є БЕЗКОШТОВНІ альтернативи? У статті вказано, що для України вартість однієї марки може бути дорожче, ніж 0,3 грн. за марку, ще й з прив'язкою до валютного курсу.

Припустимо, це буде коштувати ті ж 0,3 грн. для одиниці акцизного товару. У підсумку це майже 2 млрд. грн. на рік виплат іноземній компанії, яких можна повністю уникнути, скориставшись існуючими безкоштовними системами. Це кошти, які можуть піти в державний бюджет або залишитись в розпорядженні споживачів.

Та й в цілому, звідки такі дикі ціни за електронну систему відстежування, основна суть роботи якої – це нанести унікальний код на товар та відслідкувати його переміщення? Це суттєво більше, ніж колись заплатив за всю ІТ-систему банку мій рідний австрійський Ерсте Банк (платив не за один рік, а за всю систему одноразово!).

На мою думку, перемовини українського Мінфіну із SICPA мали б закінчитись або після скандалу щодо 32 млн. дол. хабара в Мінфіні Бразилії, або після озвучених мільярдних сум витрат. Але, схоже, ці цифри навпаки стимулюють окремих нечесних чиновників до відновлення діалогу.

Дуже сподіваюсь, що все ж таки розум переможе, а жадібність програє.