Так боролися за земельний мораторій, що навіть не спробували його продовжити. Незручно вийшло

Верховну Раду давно треба було закрити на карантин через масовий синдром Туретта. Щоразу більше носіїв, щоразу менше нейронних зв'язків. Тільки-но кажеш "земля", як одразу випльовують у відповідь тираду "Сорос, китайці, Ізраїль, масони зі Світового уряду, рептилоїди з Нібіру...". Хто там ще в черзі на українські чорноземи, нікого не забув?

Такі різні, але такі однакові вершники земельного апокаліпсису – Батьківщина, ОПЗЖ, Свобода. Нардепи в унісон повторюють страшилки та надриваються на мітингах, але так і не спромоглися зареєструвати законопроєкт про продовження мораторію, яким вони так захоплюються. Тобто вони кажуть, що без мораторію нам усім кінець, водночас навіть не спробувавши цей мораторій пролонгувати. Якось це нечесно стосовно їхніх виборців, хоча про що це я?

Мораторій на продаж сільськогосподарських земель з'явився в жовтні 2001 року. Абсолютно ганебне явище, що роками виснажувало українську економіку та порушувало права землевласників. Так постановив Європейський суд із прав людини. Мораторій продовжували 9 разів. Востаннє – в жовтні минулого року. Він, до речі, досі діє, до 1 січня 2020 року. Менше тижня залишилося, а його прибічники так і не спробували продовжити в десятий, ювілейний, раз. Більше того, "принципова" позиція щодо мораторію могла б стати м'якшою – в обмін на керівництво ДПЗКУ й Аграрним фондом, про що відкрито заявляв президент.

Юліє Володимирівно, як же так? Земля ж нібито має бути народною власністю. Це ж святе, хіба можна торгуватися? Немає чомусь і законопроєкту про продовження мораторію за авторством найвидатнішого законодавця сучасності Іллі Ківи. Не виявили ініціативи й однопартійці Олега Тягнибока. Навіщо ви всі балотувалися, якщо не використовуєте свого законотворчого привілею? Залишатися популістами можна й без мандатів. Задля справедливості треба назвати законопроєкти Вадима Івченка й Олексія Гончаренка. Вони щось таки зареєстрували, але чомусь не вимагали їхнього розгляду. Дуже зручно – і осторонь нібито не залишилися, і відповідальності брати не довелося.

Загалом земельний мораторій, який доживає свої останні дні, став дуже показовою історією. Насправді він був і залишається безстроковим. Кожен раз із тих дев'яти, що його "продовжували", нам просто брехали, бо діє він до прийняття окремого закону. Тільки цього року опозиційні сили вирішили не вдаватися до чергового популістичного фейку з "продовженням" мораторію, бо нова монобільшість у цьому цирку участі не брала б.

Мораторій відкрив нам, що у 2019 році після всього, що пережила наша країна, деякі політичні та навколополітичні сили досі не гидують маніпулювати людьми та паралельно виторговувати потоки та посади. Він показав, що ідеологічно непримиренні партії та фракції забувають про всі розбіжності, коли з'являється спільний інтерес. Він викрив стільки брехні та бруду, що після кожної "дискусії" навколо ринку землі нестерпно хочеться прийняти душ.

Опір земельній реформі дуже серйозний, і з настанням нового року він, звісно, нікуди не дінеться. Проте зміни невідворотні. Як і політична відповідальність. Бо, повірте, у виборців пам'ять довша за вашу. Хороший день 1 січня. Особисто я святкуватиму.

Із прийдешніми всіх!