Суспільне мовлення – перша жертва виборів 2019 року
Днями колега підвозила мене на один з телеканалів. І дізнавшись на який ефір я йду, сказала, що це "негігієнічно". Ми нашвидкоруч зробили аудит винятково гігієнічних телеефірів, і були змушені визнати, що це одиниці, – інформаційну нішу телепростору можна було б закривати на карантин.
На цьому фоні недофінансування суспільного мовлення в бюджеті на 2018 рік видається не політичним нехлюйством з боку уряду, а нападом на свободу слова.
Закон зобов'язував Кабінет Міністрів закласти на суспільне не менше 0,2 відсотка видатків загального фонду Державного бюджету України за попередній рік. Однак замість законних півтора мільярда незалежний мовник отримав половину – 776 мільйонів гривень.
Дуже показово, що фінансування діяльності президента збільшилося на 600 мільйонів, СБУ – понад 1 мільярд, 13 додаткових мільярдів отримало МВС, на 1 мільярд гривень зріс бюджет Генпрокуратури. І лише фінансування двох установ на 2018 було зменшено – НАБУ і Національної суспільної телерадіо компанії України.
Пане Гройсман, так що, саме від прокуратури, а не від "UA:ПЕРШИЙ", нам доведеться чекати нових цікавих проектів у прямому ефірі?
Хотілося би отримати публічне пояснення керівника уряду щодо зміни пріоритетів. Адже – гугл нам в поміч – 3 липня 2017 року в в прямому ефірі програми "Свобода слова" Прем'єр-міністр України Володимир Гройсман заявив: "Хочу підкреслити – копійка в копійку, гривня в гривню – всі потреби НСТУ, як вимагається законом, будуть профінансовані відповідно до потреб телебачення".
Ми поступово і сумно звикаємо до війни реальної, ми зжилися з війнами інформаційними, які лише будуть набирати обертів у передвиборчий рік. Демократична держава мала би собі забезпечити надійне, незаангажоване та авторитетне джерело інформації, яким могла би стати НСТУ, якби вона отримала від держави передбачені законодавством кошти.
Аби перетворити гарну напівабстрактну обіцянку Раді Європи на потужну ефективну інституцію, в неї треба інвестувати. А бюджет 2018 інвестує в інший бік, передовсім, в силовий блок.
Напередодні бюджетної ночі посли 20 країн Євросоюзу закликали українську владу виділити кошти для НСТУ в повному обсязі, єврокомісар Йоганнес Ган нагадав, що "недофінансування суспільного мовлення протирічить чинному законодавству України".
Це абсурдний системний сколіоз: хтось великий і міжнародний обов'язково мусить нам погрожувати позбавленням підтримки, аби ми зробили те, що потрібно, власне, нам.
Адже свобода слова – безумовний рефлекс, потреба першого рівня вільної людини. Це – перевірений і доведений факт, нам необхідно мати незалежного від власника, неупередженого мовника. Нам, а не їм. Не тому, що ми обіцяли це європейським партнерам, а тому що суспільству це обіцяли президент і прем'єр-міністр.
Три роки тому Закон про суспільне телебачення і радіомовлення ухвалено, підписано, багато гарних слів про довгий шлях до здійснення мрії про справді незалежного медіамовника президентом і лідерами політичних сил сказано. Створили ми його, щоправда, передостанніми в Європі, але хоч так, галочка ніби стоїть.
Однак ні в кого нема іллюзій: лише половина від необхідного бюджету – це фінансовий "голодомор" для суспільного мовлення.
Наскільки я розумію, він має гарантувати президенту та його союзникам відсутність сюрпризів під час наступних президентських та парламентських виборів у вигляді непідконтрольного інформаційного потоку.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
