На конкурсі до Верховного Суду лідирує Ківалов

Минулого тижня ВККС оголосила про результати чергового етапу конкурсу до ВС, які свідчать про ймовірні масштабні фальсифікації під час оцінки практичного завдання. І якщо терміново не виправити ситуацію, про будь-яку судову реформу можна просто забути.



Чому?



Результати оцінки письмових робіт кандидатів неприємно вразили. На відміну від письмового анонімного тестування, де результат в цілому відображав як власну оцінку виконання завдання кандидатами, так і очікування тих, хто уважно слідкує за конкурсом, результат оцінки практичних робіт виявився протилежним.

Особливо розходиться з очікуваннями оцінка робіт кандидатів до Касаційного адміністративного суду – останньої інстанції у вирішенні найважливіших спорів між державою і громадянином. Судді, на якість рішення яких рівнялися практично всі судді адміністративних судів, набрали мінімум балів і не пройшли до наступного етапу, тоді як очолили список функціонери системи адміністративних судів, відомі скоріше своїми здібностями виконувати політичні вказівки, аніж якістю рішень. До топ-5 потрапив також Павло Вовк, колишній помічник Сергія Ківалова, а тепер голова сумнозвісного Окружного адміністративного суду міста Києва, судді якого масово забороняли мірні зібрання в часи Майдану.

Також показово, що найменшу кількість балів серед усіх кандидатів набрав перший заступник голови комітету ВР з правової політики та правосуддя Леонід Ємець, давній політичний опонент Ківалова. І це викликало б неабиякий подив (Леонід – фаховий юрист з неабияким досвідом), якщо тільки не брати до уваги те, що перевіряв його роботу член ВККС Юрій Тітов, який є... кумом Сергія Ківалова. За інформацію з різних джерел пан Тітов взагалі мав неформальне лідерство серед трьох членів колегії, що оцінювали майбутніх верховних адміністративних суддів, чим можуть бути пояснені "особливості" їхніх оцінок.

Виходить, кум Ківалова керує оцінками на конкурсі, в якому перемагає помічник Ківалова, а програють опоненти Ківалова. І це на конкурсі до суду, який остаточно вирішуватиме спори про вибори Президента, скасування Постанов Кабміну (а значить, практично будь-якої реформи) і справи про мирні зібрання.

Мимоволі задаєш собі питання – а який на дворі рік?



Як так сталося?



Виглядає так, що члени ВККС, які оцінювали роботу кандидатів до Касаційного адміністративного суду вступили у змову з метою просування "потрібних" персонажів. Навіть поверховий аналіз результатів дає підстави стверджувати, що на відміну від інших кандидатів "адміністративникам" набагато більше балів ставили за те, чи "вгадали" кандидати неочевидне рішення справи по суті, аніж за те, наскільки якісно виписаний сам документ. Такий підхід колегії не тільки суперечить раніше прийнятим і роз'ясненим процедурам ВККС і тому є незаконним, а й прямо свідчить про фальсифікацію результатів.

Адже для просування "потрібних" кандидатів в такому випадку не треба докладати додаткових зусиль – достатньо лише заздалегідь повідомити їм "правильну відповідь" на практичне завдання.



Крім цього



Не додає довіри до процесу й раптова зміна прохідного балу, в результаті якої до конкурсу "повернули" додатково 43 кандидати. Важко сказати чи це є спробою "протягнути" якихось кандидатів, виправити ситуацію, яка склалася з конкурсом "адміністративників", чи просто недолугою комунікацією з боку ВККС. Але це щонайменше піднімає питання дискримінації кандидатів, які не набрали мінімального балу за результатами анонімного тестування і не були допущені до виконання практичного завдання.



Що робити?



Єдиним можливим варіантом виходу з ситуації є детальне розслідування. Причому не "внутрішнє", а таке, результатам якого повірять всі – від кандидатів на посаду суддів до сторонніх спостерігачів.

А для його проведення необхідно якнайшвидше оприлюднити:

а) практичні завдання;

б) роботи УСІХ кандидатів, щоб можна їх порівняти між собою;

в) методологію оцінки робіт;

г) індивідуальні оцінки членів колегії, щоб порівняти їх з затвердженою методологією.

До цього вже неодноразово закликали Громадська рада доброчесності (https://grd.gov.ua/news/35/neprozorist-konkursu-shliakh-v-nikudy-my-za-dobrochesnu-hru), громадські організації та самі кандидати. Раніше і представники ВККС не заперечували проти максимальної прозорості, в тому числі і розкриття робіт.

Але чомусь після цих двох інцидентів позиція ВККС різко змінилася, і наразі про жодне оприлюднення мови не йде.

Це не може не дивувати, особливо враховуючи як часто на словах представники ВККС і найвище керівництво держави переконують українське суспільство і міжнародних донорів у тому, що конкурс відбувається чесно і прозоро.

Якщо це дійсно так, у відкритті робіт кандидатів немає нічого дивного чи небезпечного. Виникли проблеми з якимось етапом добору і це стало очевидно – ще не пізно об'єктивно з цим розібратися і виправити ситуацію, у ВККС для цього є весь інструментарій. Якщо ж конкурс дійсно відбувається об'єктивно і не трапилося жодних маніпуляцій, суспільство в цьому тільки переконається. В обох випадках довіра до процесу зросте.



***



Ми маємо пам'ятати, що багато хто з них кандидатів вже за місяць чи два і так публікуватиме свої роботи. Тільки ухвалені вони будуть іменем України, і будуть рішеннями суду останньої інстанції.

І буде дуже прикро, якщо це будуть не найкращі роботи, а ім'я України вчергове буде прирівняне до корупції і непотизму, а не верховенства права.



Вирішувати Вищій кваліфкомісії суддів.

ФБ автора