Кваліфоцінювання суддів під загрозою. На чиєму боці нова ВККС?
Випадок,про який піде мова, не просто кричущий. Він ставить під загрозу судову реформу в принципі, принаймні значну її частину.
І ключову роль у цій історії (і, на жаль, не позитивну) може зіграти Вища кваліфкомісія суддів. Так, ота оновлена, на яку ми покладаємо багато надій.
Але все по порядку.
Знайомтеся: Олександр Вільчинський – суддя, а в минулому голова Вінницького окружного адмінсуду. Фігурант журналістських розслідувань, особняк 631 кв.м, гектари виведеної на родичів землі – класика.
За ці речі під час кваліфікаційного оцінювання Вільчинський отримує від Громадської ради доброчесності негативний висновок. Попри це в 2019 році колегія ВККС визнає Вільчинського (як переважну більшість подібних суддів тоді) кришталево чистим.
Далі для успішного проходження кваліфоцінювання те саме мала зробити вся ВККС мінімум 2/3 від свого складу. Але тут незадача: в кінці 2019 року ВККС розпускають.
Вільчинський не губиться і оскаржує висновок ГРД в сусідньому Житомирському адмінсуді, який попри усталену практику Верховного Суду, що висновок ГРД оскарженню не підлягає, позов задовольняє.
"Так це кожен другий суддя з висновком ГРД робив" – скаже уважний читач.
І буде правий, але лише частково.
Бо Вільчинському мало було просто скасувати висновок ГРД. Доброчесність "відмити" треба було по повній.
Тому він подає вже до Верховного Суду позов до фактично неіснуючої на той момент ВККС (яка навіть прийти представити позицію нормально не могла). В ньому Вільчинський просить визнати рішення колегії 2019 року про свою виключну доброчесність таким, що набрало законної сили, БЕЗ обов'язкового за законом рішення 2/3 пленарного складу.
Звісно, йому "щастить" і тут, і позов задовольняють.
І з цим набором юридичного абсурду Вільчинський вважає тепер, що кваліфоцінювання він проходити не зобов'язаний. І взагалі судова реформа на нього не поширюється. Бо його друзі з одного адмінсуду, а потім з іншого попри очевидні факти вважають, що доброчесність його – вища за ТЦ Гулівер.
Але найцікавіше тут не те, що вважає Вільчинський, а що думає про це нова ВККС. Бо якщо раптом вийде так, що там з цією збоченою логікою погодяться – неминуче стануться дві речі.
Перша - нова ВККС свідомо віддасть вирішення питання доброчесності, які винесені до її виключної компетенції, в руки Касаційного адмінсуду ВС, вихідцем звідки є, наприклад, сумновідомий екс-голлва ВС Князєв і який очолює володар ще одного негативного висновку ГРД Смокович.
Друга - туди сотнями підуть відмивати доброчесність інші судді з негативними висновками ГРД, з наперед відомим результатом.
І на цьому в принципі на надіях ефективно завершити кваліфоцінювання і очистити суди можна буде ставити хрест.
Логічний ланцюжок якісна реформа – справедливий суд – верховенство права – ЄС – економіка – перемога, думаю, навряд чи треба додатково пояснювати. Про це вже говорили не раз.
Просто дуже і дуже хочеться, щоб нова ВККС, яку так тяжко створювали і на яку покладено стільки надій, не поставила це все нижче за чиюсь ницу і абсурдну юридичну еквілібристику.
fb автора
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
