ДЕПУТАТ МАКЕЄНКО – У ПІКАНТНІЙ СИТУАЦІЇ, ЯК І ВЕСЬ ПАРЛАМЕНТ.

Синхронне голосування регіоналів і комуністів з колишньою опозицією можна зрозуміти. Їхній почесний голова партії Янукович і донедавна Президент України – зник. На вулиці Верховну Раду охороняють загони самооборони.

Сотні людей постійно перебувають на вулиці Грушевського.



І регіоналам доводиться просто просити своїх колег, тепер уже провладних, проводити їх, щоб люди раптом не вчинили самосуд.



  Як це трохи не трапилося з Шуфричем, Царьовим та Святашем. 

З четверга не можна побачити в стінах Парламенту ані керівника фракції Єфремова, ані синів екс-прем'єра Азаров та екс-президента Януковича.  Немає там і Царьова – відомого противника Євромайдану та Колісниченка – одного з авторів "диктаторського закону". А Єфремов з народом спілкується лише через відео звернення, де в усьому звинувачує Януковича і його найближче оточення" (імовірно, сам Єфремов не  вважає себе тим самими "найближчим оточенням"). У парламенті він з'явився лише у понеділок 24 лютого.



Але, чи змінився світогляд депутатів, їхні підходи до роботи? 

Двоє депутатів Коцубів на відео BBC голосують за інших депутатів – Ігоря Молотка та Андрія Пінчука (відповідно до місця розсадки депутатів).

Парламентар Володимир Макеєнко, який відзначився сумнівним рішенням -  закриттям метрополітену на кілька днів у Києві  – і досі поєднує 2 посади. Він і народний депутат, він і  київський міський голова.  Макеєнко і метро закриває, через що кияни пішки ходять по кілька годин з роботи. Він же – і голосує, щоб забрати у Януковича "Межигір'я". Поєднання посад – заборонено Конституцією. Макеєнко в пікантній ситуації – заява про складання повноважень депутата  розглядається у 10-ти денний термін регламентним комітетом. І згодом – подається до сесійної зали для голосування. Але очолює регламентний комітет той самий Володимир Макеєнко.  Виходить, що він сам собі має написати заяву про складання повноважень, далі – має винести її на розгляд комітету. А далі від комітету – уже в сесійну залу. Але хіба може права рука ображати ліву? 



Йдемо далі. 

В Парламенті сформувалась дуже погана традиція – кулуарні домовленості, без обговорення у залі Верховної Ради. Депутати не висловлюють своїх позицій з того чи іншого питання публічно. Вони це роблять за зачиненими дверима. Що вони обіцяють один одному за посади? Що вони обіцяють за підтримку?  Якого роду ці обіцянки? Як іде розподіл посад, за якими критеріями? 

Депутатка Інна Богословська з трибуни розповіла про те, що наче б то уже почали пропонувати гроші  за входження у депутатські групи. Ось її цитата "Я знаю, що кожен з вас знає, які аморальні торги почалися знову в парламенті. Я знаю, що кожен з вас знає, що знову ходять розмови про гроші за входження в ті чи інші групи, про зібрання депутатських груп і фракцій під посади. Знову – не приведи Господь! – український парламент стане корупційним центром для політики і для бізнесу, вся країна повстане!"

 

Депутати  проводять кулуарні перемовини. Ми не знаємо критерії, за якими вони вибиратимуть прем'єра і міністрів.  Але можна підказати депутатам, щоб вони, про всяк випадок, були в курсі:  ці люди повинні мати бездоганну репутацію,  і точно не повинні мати темного  шлейфу в біографії. Вони повинні мати чіткі плани дій перезавантаження, зміни системи, підходів і цінностей.  Ці плани мають бути створені ще до їхнього призначення, бути з конкретними дедлайнами і публічними, щоб кожен мав можливість проконтролювати їх виконання. Можливо, свої плани кандидати мають узгоджувати і з активістами. Кожен кандидат повинен бути готовим звітувати за свою роботу публічно. Можливо, навіть стоячи на  Майдані.  І піти у відставку – самостійно у випадку провалу свого плану дій.  І, звичайно ж, кандидат повинен бути фахівцем у своїй сфері. Поки що, ані новий головний міліціянт Аваков, ані уповноважений за роботу СБУ Наливайчено, складається враження, не знають за що їм хапатися та що робити зараз і через тиждень. 

Чи має цей парламент моральне право працювати до 2017 року? 

Він має пройти очищення, бо це саме той склад Парламенту, який так і не почав працювати 18 і 19 лютого, коли вбивали людей за кілька сот метрів від куполу Ради. 

Саме цей парламент, який проголосував руками без обговорення за "диктаторські закони", які призвели до першого кровопролиття. Саме цей парламент – не зміг впоратися ані з кнопкодавством, ані з тушко-перебіжчиками.  Це той Парламент, який проводив закриті від журналістів комітети, де ділили за закритими дверима гроші та їздили у горілчані тури, використовуючи своє службове становище. 

Депутати повинні пройти очищення новими позачерговими виборами, після яких, очевидно, з'являться нові обличчя, в тому числі, з Євромайдану.  І ці нові вибори повинні відбутись після президентських і якомога швидше.  До цього часу, усі народні депутати мають продемонструвати, що вони не просто мають бажання змінюватися, але й діяти відповідно до звання представника народу.

Сергій Андрушко, рух "Чесно"

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.