Дива у Парламенті

Деякі депутати голосують тоді, коли перебувають у відрядженні або хворіють. Такі дані надає офіційний сайт Верховної Ради.

17 березня 2015 року. Вечірнє засідання Верховної Ради. Письмова реєстрація народних депутатів (коли вони особисто розписуються перед засіданням) засвідчує:

депутати Віталій Барвіненко, Андрій Лозовий, Іван Кириленко – у відрядженні. Депутат Василь Німченко – хворіє.

Але цього ж вечора під час електронної реєстрації депутатів у залі (введення електронної картки в систему "Рада") виявляється, що названі депутати в залі – присутні.



Того вечора у Парламенті голосували за Постанову про визначення окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей, в яких запроваджується особливий порядок місцевого самоврядування (No2374). Відсутній (через хворобу) депутат Василь Німченко голосує в залі Парламенту "За". Відсутній (через відрядження) депутат Андрій Лозовий голосує "Проти". Згодом, той таки депутат Лозовий голосує вже "За" іншу Постанову про визнання окремих районів Донецької і Луганської областей тимчасово окупованими територіями. Картка депутата Віталія Барвіненка того дня проголосувала лише 1 раз "За" – розгортання на території України міжнародної операції з підтримання миру і безпеки.

Дивотворці

Народний депутат Віталій Барвіненко, екс-"регіонал", тепер – член депутатської групи "Відродження". Депутат Василь Німченко, в минулому – суддя Конституційного суду, зараз – депутат від "Опозиційного блоку". Андрій Лозовой – другий номер у списку Радикальної Партії Олега Ляшка. Іван Кириленко – з фракції "Батьківщина". Останній – єдиний з чотирьох, хто не голосував, але був одночасно у відрядженні і реєстрував свою депутатську картку у залі Парламенту.

18 березня ці четверо депутатів знову були у відрядженнях чи хворіли, але картки для голосувань депутатів Віталія Барвіненка і Василя Німченка зареєструвалися у залі Парламенту. Щодо карток Андрія Лозового та Івана Кириленка-то вони цього разу не реєструвались. 19 березня лише Василь Німченко продовжував хворіти, а Андрій Лозовий – перебувати у відрядженні, і їхні картки у цей день не реєстрували у залі Верховної Ради.

Де були ці 4 народні депутати 17 березня? У відрядженні чи хворіли. У такому випадку їхніми картками голосували инші депутати. Конституція, нагадаю, прямо каже, що депутат повинен голосувати особисто. Инший варіянт – ці депутати справді голосували чи реєструвалися у Парламенті, але не були у відрядженні і не хворіли. Тоді це введення в оману або помилка.

Нагадаю, за перші 100 днів нового складу Верховної Ради рух "Чесно" виявив 28 випадків не персонального голосування.

В очікуванні справжнього дива

У Верховній Раді зареєстровані законопроекти щодо боротьби з кнопкодавством.

1. Законопроект No1895, що передбачає покарання для кнопкодавів. Співавторами законопроекту стали експерти Реанімаційного Пакету Реформ та активісти руху "Чесно".

Санкційна частина передбачає низку покарань, серед яких, позбавлення депутата права участі у 10 (в разі повторного порушення – 20) пленарних засіданнях, позбавлення керівних посад у комітеті із втратою відповідних квот для фракції, позбавлення депутата права бути включеним до міжнародних делегацій та оприлюднення факту кнопкодавства на сайті ВРУ та в "Голосі України".

2. Законопроект No2064. Його автори Юрій Дерев'янко, Борислав Береза Володимир Парасюк. Вони пропонують штраф від 1 тис. до 3 тис. неоподаткованих мінімумів з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк від двох до п'яти років (де-факто позбавлення мандату), а також встановлює кримінальну відповідальність за неособисте голосування.

3. Законопроект No1744. Автори – депутати "Волі народу" Сергій Лабазюк та Володимир Литвин, Георгій Логвинський з "Народного фронту", Олег Купрієнко з Радикальної партії та Максим Курячий з БПП. Не містить покарань для кнопкодавів, натомість впроваджує сенсорну кнопку для голосування, покликану – за словами авторів – унеможливити неособисте голосування.

Недоліки й переваги законопроектів, а також їхні шанси на ухвалення прокоментує експерт Ярослав Юрчишин, член правління "Transparency International Ukraine": "Якщо аналізувати антикопкодавчі ініціативи зареєстровані в парламенті, то найбільш чітко розробленим можна назвати No 1895.

По-перше він чітко прописує процедуру фіксації факту неособистого голосування, відповідальність голови ВРУ за процедуру виправлення цього порушення,по-друге запроваджу справді широкі санкції, а саме: заборона участі у 10-ти засідань та роботі усіх органів ВРУ протягом часу цих засідань з зупинкою виплат не лише зарплати, а й інших виплат, обмеження на зайняття посад в комітетах та офіційних делегаціях. Також найповніше зафіксовано систему повідомлення про сам вчинок кнопкодавства".

"При цьому, найбільш імовірним до прийняття є законопроект No 1744, який по-факту лише вводить сенсорну кнопку та встановлює 10-ти денний (не засідань, а саме днів) відстронення від роботи в парламенті та вирахування за цей час зарплати. З позитивів варто зазначити визнання реєстрації в електронній системі реєстрації (до сьогодні присутність фіксується лише за письмовою реєстрацією) та збільшення терміну зберігання відео та аудіоматеріалів з 1 року до 5-ти. Парадоксально, але ініціаторами даного законопроекти є Володимир Литвин та Сергій Лабазюк, які голосували за "диктаторські закони" 16 січня.

Оскільки законопроект встановлює достатньо м'які санкції і не уточнює процедуру фіксації кнопкодавства, то він має найбільші шанси на прийняття," – наголошує Юрчишин. Найменше шансів, на думку експерта, має третій законопроект. Юрчишин зауважує, що, зважаючи на перелік ініціаторів та положення законопроекту, який взагалі не торкається процедур фіксації порушення, можна вважати дану ініціативу суто політичною та популістичною.

Сергій Андрушко, рух "Чесно"

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.