Це ж треба так любити місто
Сьогодні закінчується черговий конкурс на черговий логотип Дніпропетровська. Два роки тому в міста вже з'явилася емблема. Щедрі порівняння в стилі "схожий на логотип Нью-Йорка" можна і сьогодні знайти в інтернеті. Так само, як і інформацію про закритість конкурсу, непрозорість тендерних процесів та загадковий бюджетний рядок "на просування іміджу міста".
Очевидно, кількість критичних зауважень перевищила певну уявну межу в свідомості керівництва Дніпропетровська, і нинішнє літо місцеві дизайнери змогли присвятити розробці нового бренду. Надзвичайно недолуге технічне завдання ("давайте визначимо, з якими кольорами в нас асоціюється місто"), а також відсутність системного підходу (логотип – далеко не головний елемент стратегії брендування територій) не викликали в рекламних агенцій жодного негативу... адже що взяти з бюрократів?
Десятки робіт було надіслано до мерії, обговорення логотипів проходило на багатьох рівнях. Конкурс отримав загальнонаціональний розголос як приклад прозорого, відкритого, показового і європейського. Адже в цьому випадку мова ішла не про необхідність виділити з бюджету гроші на пару ескізів практикантів художньої школи. Йшлося про реальну спробу знайти "дух місця", а також спроектувати такий образ, погляд на який одразу б викликав думку про Дніпропетровськ.
В процесі обговорень було визначено чіткі правила. Мінімалізм, адже велика кількість деталей в логотипі знецінює його. Оригінальність. Проекція в майбутнє. Відхід від архітектурних штампів, адже Дніпропетровськ потребує брендингу, принципово відмінного від того ж Львову: скоріше направлений на появу позитивних емоцій в інвесторів, ніж бажання подивитися на міст через річку чи бізнес-центр.
Результат такої бурхливої діяльності вражає: на відкрите (!) голосування виставлено аж чотири (!) логотипи. Щоправда, тільки від однієї компанії. І принципової різниці між ними теж немає, але це свідчить лише про одне. Вибравши сьогодні один логотип, через два роки можна буде вибрати інший з цих чотирьох – і таким чином провести "ребрединг"!
Просто і геніально, як і все робиться в країні, де люди справді люблять свої міста і бажають робити щось, що увійде в історію. І років через 40 можна буде сказати онукам – "Дивись, високо на вежі майорить... Цей логотип колись давно-давно зробив саме я!"
