Сильний Президент

Ухвалювати доленосні рішення – це надзвичайно складно. Забагато ризиків, забагато факторів для аналізу, інформація міняється щогодини. Консультанти, які мали б давати корисні поради, не є роботами – часто вони керуються суб'єктивними мотивами, часто є психологічно несумісними і більше змагаються один з одним, ніж моделюють ситуації. "Партія голубів" не завжди вважає мирні переговори єдиним шляхом існування, і для "партії яструбів" війна – також далеко не єдиний інструмент захисту інтересів держави. Однак часто війна і мир для них – це лише зручний засіб боротьби за місце біля президента.

Навіть очільник найбільш системної демократії світу, Сполучених Штатів Америки, вимушений обирати між помилками "групового мислення" (group think) РНБ, власними переконаннями і тиском політичних опонентів. Навіть в США підлеглі президента можуть перекрутити його наказ, залишити проблему "висіти на цвяху" – почитайте цікаве дослідження Ричарда Нойштадта на тему президентської влади.

Ухвалення складного рішення вимагає максимальної інформації, але велика кількість даних ускладнює рішення в геометричній прогресії, моментально звужується простір для швидких, різких удій. Навіть комп'ютер не зможе порівняти кількісні показними з якісними, що ж говорити про людей. А розширення кола радників збільшує ризики занесення "вірусу" в систему.

Очевидно одне – Президент є єдиною людиною в державі, що володіє всією доступною інформацією. І його рішення враховує всі можливі варіанти, всі можливі наслідки, про які навіть на здогадуються тисячі фб-юзерів, яким "здається", що варто вже вночі нанести високоточний удар з повітря. Це рішення не є простим, але це сильне рішення, направлене на мінімізацію втрат в процесі розв'язання кризи.

Карибська криза врешті-решт теж могла закінчитися сумно для всього людства, але за три години до удару по Кубі США та СРСР знайшли спільну мову. Ненависть до агресора не має стати на заваді правильним та ефективним рішенням.