Зустріч Зє і Пу, як синдром миттєвої амнезії
Пішла друга доба сенсації – зустріч Зеленського і Путіна таки відбудеться! Єрмак організатор! В стилі водевілю, притаманного нинішній владі – охороною зустрічі, мабуть, займуться звільнені Єрмаком вагнерівці.
Головні питання, що хвилюють інтернет: місце зустрічі – Москва, Київ, Каракас чи Улан-Уде; яким луком вразить нас Олена Зеленська; якщо буде Москва, то чи будуть Зеленський і Путін спільно приймати Парад Побєди (а вона, як відомо Зеленському, "одна на всех")?
Насправді все це говорить про жахливу форму амнезії влади та суспільства. Ту, коли уражена оперативна пам'ять людини. Коли людина, в житті якої відбулася подія, наприклад, зустріч із кимось, забуває про неї, як тільки цей хтось вийшов за двері. І зустріч продовжується знову і знову, як тільки двері відчиняються. Для людини з амнезією це знову і знову нова зустріч.
Тільки-но, буквально чотири дні тому ми зустрілися з 2014-м роком, загрозою повномасштабного вторгнення РФ. А він своєю чергою був копією десятків інших випадків агресії Росії проти України за останні сотні років. Перед нами на весь ріст постала примара повномасштабної війни. І в цій війні, як стало абсолютно зрозуміло, нас ніхто не збирається захищати. Так, стурбованість буде, будуть нові санкції, але без Північного Потоку-2 (Меркель з Макроном проти). Та воювати за нас ніхто не буде. І це до речі логічно.
Стало ще раз зрозуміло, що РФ не відступиться, що є імперські амбіції та звичайна геополітична логіка, яка буде штовхати їх до захоплення України.
Що війна буде, і єдиний щит для нашої Батьківщини – це відкинути всі ілюзії та почати щосили готуватися, ставати сильними!
Але ось – Пу майже не згадав нас в щорічному посланні, ось – Шойгу заявив про "закінчення навчань", ось – Зеленському помахали перед носом морквинкою перемовин. І все!
Ми забули, що сьогодні могла початися війна. Що вона може розпочатися в будь-який день чи рік по волі Кремля. І що війну цю Кремль обов'язково розпочне. Рано чи пізно.
Інтернет і телебачення переповнені оптимізмом, "НАТО і рішучість Зеленського прогнали РФ"!
Насправді оптимізм у нас повинна викликати тільки абсолютна впевненість в спроможності Армії, силовиків, ВПК розгромити ворога.
Але до цієї впевненості далеко. Армія не посилюється, а послаблюється, в першу чергу морально і кадрово. Бойові кадри йдуть або деморалізуються через постійні заборони на відповідь і штрафи за відкриття вогню. ДОЗ (державне оборонне замовлення) так і не розпочав діяти за чотири місяці 2021 року! Законопроекти про тероборону і колаборантів так і лежать в Раді "мертвим грузом".
Ніхто в цій владі не хоче всерйоз займатися обороною Країни.
Натомість Зє отримає зустріч з "темним володарем". І повістка у них "гарна" – не тільки Донбас і вода в Крим, а ще утиски російськомовних і РПЦ в Україні. Тобто президент Зеленський буде звітувати перед президентом Путіним по внутрішньоукраїнським гуманітарним питанням!
Наскільки б банальним за останні роки не був цей вираз, але краще не знайти: "той хто між війною і ганьбою обирає останнє, отримає і ганьбу і війну".
Коли людина страждає такою формою амнезії, вона потребує "уходу", бо небезпечна сама для себе та оточуючих.
Коли влада страждає такою формою амнезії – вона небезпечна для Країни, і теж потребує "уходу". Уходу з влади та Країни.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
