Досить програвати Україну!
Чи не прийшла страшна біда в Україну? Чи не стосується вона кожного з нас? Наших дітей? Нашого майбутнього? Моє серце відчуває, що так. Знаю, що у цьому відчутті я не одинока.
Нам оголошено війну. Війну невидиму, хоча ми можемо бачити її наслідки.
Війна ця, практично без правил. Найстрашніше ж, що це війна проти Духу, проти Душі.
Та все ж, по ту сторону барикад матеріальне – автомати. Гральні.
Вони заполонили вулиці наших міст, містечок та сіл. Вулиці Києва та Львова, Донецька та Одеси, Чернігова та Черкас.
Здається, вони повсюди: поряд з домівками, гастрономами, школами, церквами.
Та коли я їду Львівщиною і бачу автомат, перед моїми очима постає сумна, посивіла жінка, що миє підлогу в далекій Італії. Миє, щоб заробити своєму сину на життя, щоб оплатити його навчання. А якщо вдасться, то й купити йому квартиру. У Києві, чи хоча б у Львові.
А в цей час її син виносить з дому останні гроші, які мама заробила кривавим потом на чужині. Виносить, щоб залишити їх у ненажерливій безодні грального автомата.
Мама працює, син виносить. Із дня в день. Із місяця в місяць. Із року в рік.
Коло замикається. Хоча – це не коло. Це зашморг на Душі українця! Це зашморг на Душі Української нації!
Грають не лише діти та підлітки, а й їхні батьки. Навіть, вкриті сивиною діди.
Насправді, це не гра. Це страшна пастка, яка спочатку захоплює, а потім – затягує. І ти впадаєш у залежність. Таку ж само, як наркотична.
Це не моя думка. Це слова лікаря, який лікує таких людей. На жаль, одужують одиниці.
Чи можемо так жити далі?
Чи можемо далі мовчати, в той час, як віртуальний Мамона пожирає наших дітей?
Чи можемо сподіватися, що ігроманія омине наших синів і доньок, бо вони доглянуті і в них не має часу на гральні автомати?
Можливо і так. Сьогодні. А завтра?
То хіба ж ми не українці? Хіба ми не люди? Невже ми не розуміємо, чим загрожує безконтрольний гральний бізнес кожному з нас? А Україні?
Чи не пора зупинити це явище?
На мій погляд – далі зволікати не можна. Однак, наодинці, ми не зможемо побороти це лихо. Необхідно об'єднатися, щоб разом сказати: ДОСИТЬ ПРОГРАВАТИ УКРАЇНУ!
Нас почують, якщо ми будемо разом. Тож, приєднуйтесь! Чомусь переконана, що буду не одна. Бо це наша спільна справа. Заради дітей, заради їх майбутнього.
І ще одне. Хочу звернутись до операторів грального бізнесу. Шановні панове! Зрозумійте, ви ж у себе вдома. В Україні. Зрозумійте відповідальність, яку берете на себе.
Невже ми повинні воювати один з одним?
Невже ми повинні відвойовувати у вас власних дітей?
Чи ж не краще піти назустріч?
Давайте ж, нарешті відчуємо спільну відповідальність та розділимо її.
Давайте зрозуміємо, що азарт наживи на гральному бізнесі, це така ж само небезпечна хвороба, як і сама азартна гра.
Давайте ж нарешті станемо соціально відповідальними партнерами.
P.S.: Сьогодні в "УНІАН" відбулась презентація проекту Закону України "Про державне регулювання діяльності з проведення азартних ігор".
Народні депутати України – ініціатори законопроекту закликають долучитися до підтримки наведення порядку на ринку азартних ігор усіх громадян України, яким не байдуже майбутнє своїх дітей!
ДОСИТЬ ПРОГРАВАТИ УКРАЇНУ!
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
