Восени 2004-го

Хочу говорити про речі, які болять більшості з нас. Болять у душі. Без відповіді "висять у повітрі".

Про Помаранчеву революцію.

Перш за все, ми повинні з вами розуміти, що це була не тільки українська справа і подія – це була подія світового масштабу.

Що вона показала світу? Вона показада справжні християнські цінності, справжнє милосердя, любов, розуміння, повагу до ближнього.

Світ захоплювався нами. Він дивився на нас і не міг повірити, що в третьому тисячолітті в центрі Європи, виявляється, є така незалежна країна, є такий свободолюбивий Український Народ.

Після помаранчевої революції Дік Чейні сказав: "Україна сьогодні не належить Росії, Україна сьогодні не належить Європі, Україна належить світові, як рівна серед рівних".

На фоні сьогоднішнього розчарування, хотілося б нагадати і про здобутки.

Головне – ми змінили свою свідомість. Ми подолали страх, страх перед владою, страх перед собою, страх перед власною думкою.

Ми здобули з вами свободу. Ми здобули з вами незалежність. Незалежність самостійно творити власну долю, змінювати світ навколо себе.

Будемо реалістами. Процес становлення інститутів молодої української держави йде складно, виникає багато проблем, суперечностей.

Однак, давайте не забувати, що історія подарувала нам унікальний шанс. Ми показали усім, що є НАРОДОМ. Народом з тисячолітньою культурою, неповторними традиціями, віковою мудрістю.

Історія подарувала нам шанс стати гідним, рівноправним партнером серед європейських держав.

Ми зможемо реалізувати цей шанс, якщо політикам стане сміливості визнати свої помилки, знайти сили говорити правду, в першу чергу собі.