Зі Святом нас!
Сьогодні ми відзначаємо чергову Помаранчеву річницю. І я точно знаю, ми це робимо, щоб хоч на мить, хоч подумки, зануритися у ту неймовірну атмосферу, коли перехоплювало подих від сили Духу, сили Волі і Свободи. Ми це робимо, щоб знову відчути Божественну присутність і силу любові до ближнього.
Майдан підтвердив вибір європейського курсу України. Тоді люди мирно та відкрито сказали владі, що вони хочуть змін у своїй країні. Люди вийшли на Майдан не "за" чи "проти" кандидатів. Вони виходили на майдани по всій Україні за себе, за своє право вибору. Вони виступали проти виборчих фальсифікацій і тотального використання адмінресурсу.
Певна, у ті дні і місяці ми як нація скинули із себе ярмо страху. І це – найважливіше. Свобода як базова цінність існування суспільства у стосунках з державою була проголошена саме на Майдані.
Віднині Майдан – вже не площа, на якій проходять мітинги. Майдан – це наш шлях, у якому відкрите місце для кожного із нас. Майдан – це шлях, на якому ми пізнаємо справжню живу історію свого народу. Це – шлях, на якому були зрада, обман, приниження, розчарування. В країні було два різних Майдани – політиків і людей. На жаль, політики не використали енергію позитиву для проведення структурних реформ, на які так чекало суспільство. Тому, можливо, деякі матимуть спокусу сказати, що колосальна енергетика Майдану пішла в пісок.
Але я впевнена, що вона завжди буде з нами як нагадування, як легко ми можемо віддати, як легко ми можемо забути, як легко нас можна приспати. Пам'ятаймо, що вся наша Українська земля від краю до краю скроплена кров'ю борців за волю, незалежність, свободу України, за народ. Вони клали на цей вівтар найцінніше, що у них було, своє життя. Вони тоді точно знали і усвідомлювали, що у них немає жодної перспективи. Сьогодні ця перспектива у наших з вами руках.
P.S. Якраз на цих емоціях була написана пісня "Бачу колір сонця". Вона стала своєрідним творчим віддзеркаленням тієї колосальної майданівської енергії Свободи.
Зі святом нас!
Див.: БАЧУ КОЛІР СОНЦЯ
