Пресвятая Богородице, спаси нас!

Сьогодні ми маємо унікальне свято Покрови Пресвятої Богородиці, коли в усіх церквах моляться за Україну. Моляться за її долю, за її свободу, за прозріння народу, позбавлення його духовної сліпоти.

Це винятковий день, виняткове свято українського православ'я, українського християнського світу.

Саме звертанням до Богородиці, яка своїм омофором накриває тих, хто молиться і взиває до неї за допомогу, це свято є увінчане.

Коли жителі Царгорода опинилися перед загрозою знищення, вони вже не плекали ніякої надії і відкрилися волі Божій, такими як є: у своїй розпачі, смиренності та очікуванні неминучої смерті.

Навіть наближено, у найсміливіших сподіваннях, вони не очікували спасення.

І тоді Бог відповів їм у такій формі, що ситуація змінилась радикально – Богородиця розпростерла над ними свій омофор, накрила весь народ, який був.

І на ранок, вийшовши до муру, вони побачили, що вороги, які мали цього дня захопити місто, зняли облогу і пішли.

Сьогодні, у нас, в якихось моментах, є криза віри, є тотальне розчарування, є відношення до людини через призму її промахів, її малозначущості.

Та чим більше ми у розпачі, тим більше маємо віддати Божій волі всі свої розчарування, всі свої кризи духовні, ту неправду, що ми можемо уповати тільки на свої можливості. І маємо просити Богородицю, щоб її омофор розпростерся і над нами, щоб розвити через це свято всі свої неочікувані надії.

Маємо запросити її до ходатайства. І кожному, із тих, хто прочитає і побачить, стати ходатаєм.

Сьогодні нам потрібен цей омофор, в усіх сферах нашого життя. В професійному житті, в особистому, житті рідних і близьких.

Ми молимося за Україну. І якщо залишиться хоча б одна людина у цьому світі, яка буде молити Бога за благословення, і за прощення, і за милосердя, то світ буде збережений. А нас сьогодні, тих хто молиться, є багато.

Віруймо! І по вірі нашій, буде нам.