Світла пам'ять тобі, Майстре!

Звістка про трагічну смерть Бориса Возницького пронизала серце болем невимовної втрати.

Відійшла у Вічність не просто велика Людина, великий Українець. Борис Возницький був епохальною постаттю, тому що все його життя, його творчість, стали цілою епохою в історії України – епохою відродження української культурної спадщини, відродження музейної та архівної справи, започаткування захисту та збереження безцінних артефактів минулого, популяризації українського культурного коду. Весь цей процес в Україні уособлюється виключно з ним.

В його душі знаходилися ключі від мистецького надбання українського народу. Це була його висока, благословенна Господом, Місія.

Смерть Бориса Возницького – величезна втрата для українців, бо разом з ним відходить і ціла епоха. Ми лише тепер зрозуміли, наскільки величною була його постать, бо ж сьогодні Україна не має таких подвижників як Борис Возницький, які могли б стати поруч із ним і перейняти його справу, адже все своє життя він поклав на вівтар служіння справі збереження нашої національної спадщини.

Мені випала велика честь, будучи Міністром культури, зачитувати Указ Президента України Віктора Ющенка про присвоєння Борису Возницькому звання Герой України. Ця нагорода стала кульмінацією животворчих процесів відродження і становлення української національної свідомості, величезного сплеску суспільного усвідомлення важливості збереження нашого духовного і життєвого простору.

Борис Возницький прожив велике красиве життя і бачив себе щасливим тільки у просторі української культури, традицій, звичаїв. У своїй унікальній особистості, у своїй жертовності, він був охоронцем українського життєвого простору.

Він запалив і тримав у руці свічу, яка з пітьми минулого показувала нам і світу унікальні шедеври українського мистецтва.

Ця свіча тепер буде горіти в наших серцях і спонукатиме нас бути співучасниками дійства творення Української Держави.

Світла пам'ять тобі, Майстре!