Пупа надірвеш, але не повалиш!

Вкотре Верховна Рада стала епіцентром розбрату через "мовний" закон.

Нелегітимність його ухвалення є очевидним фактом і я переконана, що члени Комітету з питань Регламенту, члени Комітету з питань культури і духовності ще дадуть відповідні правові оцінки, не кажучи вже про оцінку у моральній площині, яку дадуть громадяни України.

Закон приймався по-злодійськи. Цинічно, нахабно, не по-людськи – без обговорення, без розгляду поправок. Хоча, нещодавно прийнятий Кримінально-процесуальний кодекс розглядався постатейно, кілька днів і ночей (а мав він понад 4 тисячі поправок). Якось це не по-чоловічому, не по-людськи. Цинічно і брутально.

Після першого читання, усі представники влади заявляли, що буде почута думка суспільства, законопроект буде обговорений під час зустрічей, круглих столів і т.п. Хоча сьогодні (може і не випадково?) за головування Президента України Віктора Януковича проходило засідання Громадської гуманітарної ради за участю представників національних меншин. І цікаво було би почути суспільству думки, які там прозвучали, в тому числі і відносно "мовного" законопроекту. Однак, при "голосуванні" у "другому читанні" не були розглянуті навіть пропозиції депутатів, не те що почута думка громадськості.

При цьому, законопроект є кричуще юридично неграмотним. Головне науково-експертне управління Апарату Верховної Ради висловило зауважень до законопроекту на 15 сторінок і запропонувало відправити його на доопрацювання. Головне юридичне управління висновків до Закону надати не встигло, оскільки його ще не розглянув профільний комітет. "Мовний" законопроект був "ухвалений" із настільки грубим порушенням процедури, якого я не пригадую за 10 років своєї політичної діяльності. В цьому контексті він навіть випередив прийняття змін до Конституції у 2004 році!

Не встигли "висохнути" кнопки, як один із авторів законопроекту відрапортував ЗМІ: "Впервые за 20 лет независимости нашего государства украинский народ получил закон, принятия которого от нас требовали институции ООН, Европарламента и Совета Европы".

Та ще й заявив, що "принятие законопроекта о языках – это подтверждение того, что в Украине права человека являются приоритетными, это подтверждение европейского выбора страны".

Та не так все добре в "датському королівстві":

По-перше, нехай цей пан покаже європейський парламент, в якому голосування відбувається у "такий спосіб": без обговорення, з порушенням процедури, чужими картками на чужих місцях!

По-друге, як член Парламентської асамблеї Ради Європи відповідально заявляю: ніхто нічого подібного від нас не те, що не вимагав, а навіть не просив (крім східного сусіди, звичайно – але то вже інша історія, яка жодного відношення до "ООН, Європарламенту і Ради Європи" не має).

По-третє, прийняття законопроекту вже загрожує міжнародною напругою і ескалацією напруги всередині України. Бо сьогодні Комітет у закордонних справах Верховної Ради України на своєму засіданні розглядав листа Голови Комітету у закордонних справах Сенату Румунії Мирчі Джеоани, який в якості Голови Комітету "висловив тривогу в зв'язку з прийняттям у першому читанні такої редакції проекту Закону про регіональні мови" (в частині що стосується розрізнення молдавської і румунської мов).

Купаючись у "променях слави", депутат, як мантру заявив: "Ми розуміємо, що це дозволить об'єднати Україну й забезпечити стабільне процвітання єдиної незалежної Української держави", хоча яблуко розбрату між румунською і молдавською діаспорою в Україні вже кинуто. І це лише початок, як очевидні факти, про які можемо говорити сьогодні.

Я вже не кажу про те, що законопроект вчергове розколює українське суспільство, підриває основи фундаменту української Незалежності, унеможливлює об'єднання держави-нації і нації-держави (а тільки така форма ідентифікує країну, як суб'єкта світової спільноти) у спільному баченні спільного майбутнього Української Держави.

Це не парламентаризм. Це – цинізм і блюзнірство. Гидко!

Та як казав Іван-Павло ІІ: – "І це пройде, як дощик впаде". Бо українська мова на своїй землі має такий генетичний стрижень і духовний зв'язок з усіма поколіннями, і минулими, і прийдешніми (що були, є і будуть носіями української державності), який не побореш, ні "циркулярами" минулого, ні "законами" теперішнього.

Як кажуть у народі: "Пупа надірвеш, але не повалиш"!

"Я єсть народ, якого Правди сила

ніким звойована ще не була.

Яка біда мене, яка чума косила! -

а сила знову розцвіла.

Щоб жить – ні в кого права не питаюсь.

Щоб жить – я всі кайдани розірву.

Я стверджуюсь, я утверждаюсь,

бо я живу".

Павло ТИЧИНА

P.S.: Якщо дотримуватися вимог Регламенту, то Закон України "Про засади державної мовної політики" прийнятий не був! Головуючий на засіданні Верховної Ради України А. Мартинюк не поставив на голосування питання про розгляд законопроекту, а поставив на голосування лише питання про повернення до розгляду законопроекту!

Ось витяг зі стенограми пленарного засідання ВР:

16:07:45

ЄФРЕМОВ О.С.

Уважаемый Адам Иванович, уважаемые коллеги, я хотел бы войти со следующим предложением, исходя из того, что мы проголосовали до этого. Мы видим, какая ситуация складывается вокруг законопроекта 9073 "Про засади державної мовної політики" и фракция Партии регионов, и фракция Коммунистической партии настаивает на том, чтобы мы сейчас поставили рассмотрение данного законопроекта в зале. Мы просим поставить вопрос на голосование.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Хто за те, щоб розглянути цей законопроект, прошу визначатись.

16:08:34

За-219

(Шум у залі)

Хто за те, щоб повернутися до питання, прошу голосувати.

(Шум у залі)

16:09:02

За-241

Повернулися.

Я ставлю на голосування прийняти закон 9073 в редакції... Прошу голосувати, голосуємо.

16:09:35

За-248

Рішення прийнято. Дякую.

Шановні колеги, зараз нам треба... Шановні колеги, я прошу підтримати рішення про включення до порядку денного проекту Закону...

Шановні колеги, на цьому вечірнє засідання Верховної Ради оголошую закритим.

Завтра початок роботи о 10 годині.

Сторінку з результатами голосування вже підкоругавали)))

Ось як вона виглядала о 17:31 (даю збільшене зображення):

а ось так о 21:01: