Україна поставила рекорд з тривалості шокових "реформ"
Вже понад чотири роки ми чуємо від влади гучні розмови про реформи, але українці бачать, що їхнє життя лише погіршується, людей зводять до рівня жебраків, яким не вистачає грошей навіть на найбільш необхідне – їжу, ліки та оплату комунальних послуг.
Люди задаються справедливим питанням: скільки можуть тривати реформи, які роблять життя нестерпним? Скільки чекати світлого майбутнього? Півроку, рік, два... Але ж не чотири! І вони абсолютно праві. У жодній країні світу "шокова терапія" не тривала так довго. Навіть реформи Бальцеровича у Польщі дали свій результат набагато швидше.
Проте якщо головною метою реформ у Польщі був швидкий розвиток малого та середнього бізнесу, то в нас відбувається лише перерозподіл грошей між олігархами. Для порівняння, якщо сьогодні доля малого та середнього бізнесу у ВВП Польщі складає 47-48%, то в Україні цей показник впав до 10%. Ми стрімко деградуємо, як держава, рівень життя людей падає і псевдореформи лише добивають нашу молоду і незміцнілу країну.
Треба чесно визнати: насправді в Україні відбуваються не реформи, а скорочення витрат на потреби людей під прикриттям розмов про реформи та переорієнтація грошових потоків.
Економія на здоров'я та житті людей, економія на медицині і освіті, на пенсіонерах і дітях, на всьому, на чому можна заощадити кошти, і при цьому – абсолютна байдужість до розвитку малого та середнього бізнесу, який скорочується в України шаленими темпами. До чого може призвести така політика, окрім колапсу економіки та повного зубожіння людей?
На моє переконання курс, який обрав уряд – є хибним. Для того, щоб люди жили краще, треба не більше економити, а більше заробляти – розвивати малий та середній бізнес, високотехнологічні галузі з високою доданою вартістю, експортувати не сировину, а готову продукцію, створювати IT-кластери та індустріальні парки, проводити нову індустріалізацію країни та сприяти побудові сотень і тисяч нових підприємств – малих та великих.
Натомість уряд більше дослухається не до потреб власного народу, а до наших закордонних партнерів, які, звісно, є нашими союзниками в питаннях геополітики, але при цьому є найзатятішими конкурентами на світових ринках. І вони ніколи не будуть зацікавлені у перетворенні України на могутню індустріальну державу.
З економічної точки зору ми можемо бути їм цікавими лише в якості ринку збуту та сировинного придатку, з якого можна вивозити ліс-кругляк, корисні копалини, бурштин, натомість, збуваючи тут свою продукцію з високою доданою вартістю.
Тому у питаннях внутрішньої політики та економіки нам, нарешті, треба почати думати власною головою і власними інтересами та зосередитися на розвитку, а не на економії.
Але я не вірю в те, що це відбудеться за нинішньої влади. Нам потрібне повне оновлення політичного класу, нам потрібні у владі ефективні менеджери, професіонали, галузеві спеціалісти, люди, які прийдуть не займатися демагогією і піаром, а будуть працювати – чесно і натхненно.
І тільки змінивши економічний курс країни ми зможемо, нарешті, здійснити свою мрію, з якою стояли на Майдані – перетворити Україну на сильну, відповідальну, заможну європейську державу.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
