Щира подяка Президенту
На днях виповнюється три роки з дня інавгурації П.Порошенка. Можна по різному підходити до цієї дати. Хтось згадає про "зради", хтось про "перемоги". Проте я хочу зосередитись на головному. І висловити щиру подяку Президенту... за те, що він разом з собою хоронить постсовкову Україну.
Я все свідоме життя боролася з початку з совком, а потім – з постсовком в Україні. Крок за кроком, вичавлювала його звідти, де могла. На якомусь етапі, навіть, почало здаватися, що до остаточної перемоги залишилося небагато. Проте останній кордон виявився найважчим, бо пролягав у свідомості людей.
Залишки постсовкової України трималися на негласному суспільному договорі. Його суть зводилася до нехитрої "екзистенції", яку сповідувала переважна більшість українців: "Хай влада краде та бреше, але не заважає мені жити". Завдяки цьому суспільно-корупційному консенсусу, до держави ставилися байдуже, чергову владу потроху лаяли, і кожен намагався робити свій "бізнес".
Саме через цю суспільну байдужість держава Україна й залишалася переважно постсовковою та безумовно відсталою. Державою, де за фасадною демократією потроху булькала дика суміш олігархічної економіки, корумпованої політики, соціалістичного патерналізму та гуманітарної "шароварщини".
А потім сталася Революція гідності. Україна стала жертвою підступної агресії з боку Росії. Але вистояла, бо відбувся прискорений процес формування нової політичної нації та кристалізації громадянського суспільства. І сталося справжнє диво. Незалежна Державність з кволої констатації перетворилася на найвищу цінність, за яку тисячі громадян віддали та продовжують віддавати своє життя.
Народ України повірив у можливість і зажадав життя по-новому, довірив кермо тим, хто пообіцяв це зробити. Але новообрана влада на чолі з П.Порошенко вирішила по-іншому. Замість справжнього та докорінного оновлення вона зайнялася консервацією старих схем, сідланням бюджетних потоків та корупційними договорняками. І тим самим заповзято довела справу... викорінення совка до логічного завершення.
Подивіться на дані опитування Центру Разумкова щодо ставлення українців до соціальних інститутів. Безпрецедентна та тотальна недовіра. Це – остаточний розрив старого суспільного договору в головах абсолютної більшості громадян. І тому це – історичний вирок постсовковій Україні.
Отже, Петро Порошенко за недовгий час свого президентства насправді приніс велику жертву. Бо, мимоволі разом зі своїми політичними амбіціями та перспективами (зокрема, щодо другого терміну) він нарешті поховав постсовок в Україні.
Тепер головне залишити всі політичні трупи та вінки зі словами подяки на цвинтарі історії та рухатися далі. Спіть спокійно дорогі товариші, ваша епоха пішла разом з вами. А наша мета – новий суспільний договір та "перезаснування" України як модернової та успішної Держави.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
