Холодний душ в День шахтаря
Сьогодні День шахтаря... Всього кілька днів тому мене провели по наземнії частини і "спустили" в шахту. Тихо, щоб ніхто не знав, без фото і журналістів. І спустили мене жінки-шахтарі. Ті самі жінки, які щодня спускаються на 1100 метрів під землю, а потім ще 300... Спускаються в клітці, яка іноді зіскакує з напрявляючих – і тільки чудо допомагає вчасно натиснути кнопку і запобігти трагедії, коли десятки людей могли просто вилетіти вниз по стовбуру... Вода тече по стінах... Червона жижа під ногами... і ні в одному стволі на глибині півтори тисячі метрів немає туалету – і все пісяють в обрізані пластикові пляшки... А нагорі – душі, в яких потрібно натиснути іржаву педаль, щоб зверху потекла цівка води – начальство "економить воду ". Але в цей же час поруч в рукомийнику з крана постійно тече вода потужним струменем, а кран перев'язаний ганчірками, які, по ідеї, повинні цю воду стримувати... Часто мокра нога жінки зіскакує з іржавої педалі душа – і жінка отримує травми навіть тут... І отримують ці жінки зарплату 5500 гривень!! П'ять тисяч п'ятсот гривень, друзі! Ось такий "ліричний відступ" вийшов...
З ДНЕМ ШАХТАРЯ, шановні шахтарі! Бажаю вам міцної покрівлі, м'якого вугілля і щоб кількість підйомів дорівнювала кількості спусків!
І знайте: При моєму президентстві я так само, тихо і без камер, буду спускатися в шахти. І якщо власники не приведуть їх в ідеальний стан, – сидітимуть!
ЗІ СВЯТОМ!
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
