Вадим Колесніченко – опозиціонер?
У Генерального консула Російської Федерації в Криму Володимира Андреєва з'явився адвокат – народний депутат України Вадим Колесніченко. Коментуючи передачу Міністерством закордонних справ України пану Андреєву підручника української мови та російсько-українського розмовника, Вадим Васильович заявив: "Я бы порекомендовал чиновникам МИД изучить Хартию региональных языков, Конституцию Украины и Закон "О языке"... Это некорректно, так как в этом случае мы показали абсурд... Эти припадки в виде учебников показывают достаточно сомнительную позицию отдельных наших чиновников в понимании языковой ситуации в Украине".
Не вдаючись у нюанси (наприклад, в те, що в українському законодавстві немає закону "О языке", так само, як і закону "Про мову"), просто продовжимо рекомендацію і переадресуємо її народному депутату – наприклад, порадимо ознайомитися з основними документами, що визначають рамкові норми поведінки працівників консульських установ – від Віденського протоколу 1815 року "Про ранг дипломатичних представників" і до нашого часу. Є норми і правила, яких необхідно дотримуватися консулам в державі перебування. Є норми і правила поведінки громадян однієї країни на території іншої. Або ти дипломат, або Троцький чи Че Гевара, що намагається лізти в чужий монастир зі своїми правилами.
Україна не мала права не відповідати Андреєву на відверте хамство. Ми не мали права мовчати у відповідь на відверто дурну заяву людини, яка за статусом не мала права коментувати внутрішні проблеми української держави і суспільства. Я знаю багатьох російських дипломатів, що працюють в Україні – це справжні професіонали, які з повагою ставляться до країни перебування і не дозволяють собі робити такі заяви, які робить Генеральний консул РФ у Криму.
Я зовсім не переконаний, що мій земляк, уродженець Уманщини Вадим Колесніченко, переймався би долею пана Андреєва – дипломата, до якого, як стверджують мої джерела, неоднозначне ставлення навіть в російському зовнішньополітичному відомстві, – якби не наближення парламентських виборів і не необхідність заробляти бали у орієнтованих на Росію виборців Криму, де Вадим Васильович, вочевидь, буде балотуватися по мажоритарному округу. Зрештою, кидатися грудьми на амбразуру і захищати провокатора з консульськими повноваженнями – не надто розумно і логічно (а я знаю Колесніченка поза ефірами і публічними виступами – це доволі розумна і зважена людина, яку головне не допускати до мікрофону, бо відбувається моментальне переродження з грою на публіку; Вадим Васильович – ілюстрація до слів Маяковського: "Слова и слова – огнесловая лава. Болтает сорокой радостной. Он сам опьянён своей славой, пьяней, чем сорокоградусной").
Позиція Колесніченка прямо суперечить тому, про що сьогодні говорить Президент – чи, можливо, Вадим Васильович у персональній опозиції до Віктора Януковича? Тоді просто не треба боятися зізнатися у цьому – варто виступити і заявити: "Моє перебування у Партії регіонів і підтримка Януковича були помилкою. Я заявляю: моя позиція – це позиція Андреєва, а не офіційного Києва".
Також хотілося б порекомендувати панові Колесніченку краще жувати, ніж говорити. Андреєв втрутився у внутрішні справи України. Міністерство йому відповіло асиметрично. Колесніченко вирішив виступити в ролі захисника російського консула. На Уманщині є приказка: коваль ногу кує, а жаба й собі підставляє. Не варто уподібнюватися цій традиційній українській тваринці.
А одночасно варто задуматися і над тим, депутатом якого парламенту є і має намір знову стати Вадим Васильович.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.