Навіяло блогом Інни Богословської
Інна Германівна Богословська опублікувала на своєму блозі http://blogs.pravda.com.ua/authors/bogoslovska/4f5f445108b71/ документи щодо корупційних дій Юлії Тимошенко, яка у далеких 90-х нібито давала хабарі російським високопосадовцям. З'явилися документи, що ще раз підтверджують причетність доволі одіозної української політичної діячки до тих вчинків, які їй віддавна інкримінуються опонентами. Давати оцінку подібним діям не маю права – я не юрист, тим більше – це прерогатива судів. З моральної точки зору – мало хто сумнівається, що подібна практика мала місце. Створити компанію типу ЄЕСУ (яка займала п'яте за обсягом капіталів місце у рейтингу корпорації всього пострадянського простору) виключно чесним шляхом – неможливо. Чи призведе публікація цих документів до нового вибуху інтересу до Тимошенко – не знаю.
Мені ж просто згадався випадок з російської історії, який може служити і історичною ілюстрацією, і історичною паралеллю до корупційних схем 90-х.
1894 рік. Міністр шляхів і сполучень Російської імперії Аполлон Костянтинович Кривошеїн, відомий своєю пристрастю до корупційних діянь, приймав купця першої гільдії, що бажав займатися поставками шпал при будівництві залізниць. Купець доволі швидко намалював не зовсім прозору і чесну схему і в завершення – для додаткової мотивації міністра – запропонував: "Я дам вам 3000 рублів і про це не дізнається жодна жива душа". Три тисячі – на той час неабияка сума, особливо в умовах фінансових реформ Сергія Вітте. Кривошеїн спокійно відповів: "Давайте п'ять тисяч і можете про це писати в усіх газетах".
Деякі історики справедливо вважають, що саме з цього діалогу, а не з поразки під Порт-Артуром почався неухильний крах Імперії.
На жаль, корупція є нормою у свідомості багатьох громадян пострадянського простору. На жаль, корупцію не викорінено ні в Росії, ні в Україні. На жаль, діє принцип: просування по суспільній драбині розширює корупційні можливості. На жаль, ніщо не є новим. Проходять століття, часи змінюються, методи стосунків великого бізнесу із високими російськими чиновниками (та й не лише російськими) залишаються тими ж – чим вища сума відкатів та хабарів, тим менше страху перед викриттям і оприлюдненням.
...Але от спроба документувати хабарі і включати їх у спеціальну відомість – це дійсно ноу-хау. Ще якби з них і податки та відрахування у Пенсійний фонд платилися – взагалі було б чудово
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
