Вносячи ясність до дискусії

Не очікував, що мій запис у блозі викличе таку шалену реакцію та послужить дискусії. Отже, нехай буде дискусія, а не мовчазне сприйняття подій довкола Євро-2012. Ще раз повторюю: не плутаймо політику і спорт. І думаймо про інтереси України, а не інтереси влади чи опозиції. Бо іміджеві втрати можуть бути такими, що й за пару десятиліть після нинішнього керівництва держави не відмиємося. Політики приходять і відходять, а є вічні інтереси, і давайте їх не прив'язувати до сьогодення.

Мені би дуже не хотілося, щоби завтра Україна, відкинута Європою, опинилася у обіймах Росії та ЄврАзЕСу. Мені би дуже не хотілося, щоби завтра влада опинилася в руках абсолютно прокремлівських політиків. Мені би дуже не хотілося, щоби завтра ми знову чухали голову і повторювали слова Івана Мазепи: "През незгоду всі пропали, самі себе звоювали".

Я не вірю в те, що в Україні буде революція. Я не вірю в потенціал нинішньої опозиції. У більшості опозиціонерів та революціонерів вистачає мужності лише писати у фейсбуках та коментарях, мліючи від власної сміливості та входячи в екстаз від власної радикальності. Та ще виступати на ток-шоу. я боюся лише одного: що ми проспимо момент, коли зовнішні сили поставлять нас перед фактом: "Ми вирішили, що вам потрібен інший президент. І ми вирішили, що цим президентом має бути..." – і далі оголосять нам ім'я цього президента. І не важливо, з яким акцентом нам це оголосять – з німецьким чи російським.

Я дійсно перегнув палицю, коли допустив (абсолютно мимоволі) порівняння Ангели Меркель з Гітлером. У цьому пункті готовий визнати свою неправоту – і не варто шукати саме в цьому моменті якусь політтехнологію. Звісно, мав на увазі лише те, що обидвоє були лідерами Німеччини у різний час. За некоректність готовий вибачитися – насамперед перед читачами.

Пана Іхельзона хотів би заспокоїти: насправді не варто шукати у моєму блозі замовлення. Перебуваю нині на відпочинку, маю більше часу, ніж зазвичай, на телефонні дзвінки практично не відповідаю. Але маю більше часу на роздуми про вічне і буденне. Тому ще раз повторюю: це виключно моя позиція. І ніхто не збирається воювати з Німеччиною, наскільки мені відомо.

І ще. Чисто випадково вийшов показовий експеримент. В блогах УП немає функції "видалити запис". Вчора, намагаючись опублікувати блог і активно борючись з поганим інтернетом у готелі, випадково опублікував текст двічі. Видаляючи текст, залишив лише одну літеру. Показово, що на цю літеру було більше реагувань, ніж на деякі тексти, що свідчить: значній частині коментаторів важливо не те, що написано, а те, хто писав. І все решту вони сприймають по шаблонній схемі: "Не читав, але засуджую".

Ще раз дякую всім, хто долучився до дискусії. І вірю: а) європейські політики чинять безглуздо, бойкотуючи спортивне свято; і б) Євро в Україні буде і працюватиме воно на майбутній імідж країни, а не на політичні дивіденди кого б то не було – чи то влади, чи опозиції.

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.