Майбутнє української демократії. Погляд з Берліну
23 травня у Берліні, у конференц-залі готелю "Хілтон" відбулася конференція на тему "Парламенські вибори 2012 року в Україні: чи стануть вони кроком до європейської інтеграції?". Конференцію було організовано Інститутом української політики та Фондом "Перспективна Україна" – за сприяння ряду німецьких політичних і громадських діячів. Великий інтерес до самої теми зумовив і велику кількість гостей конференції, і навіть саму динаміку дискусії: в роботі заходу взяли участь майже півсотні експертів.
Очевидно, що події останніх тижнів (а особливо загострення стосунків між офіційними Києвом та Берліном) далися взнаки. У Берліні дуже часто згадують Україну – у різних контекстах. Таксисти розпитують про Євро-2012 та про справу Тимошенко (про яку вони чули лише поверхово і не знають суті – знають лише, що екс-прем'єр сидить і це погано, але за що сидить – не зрозуміло). Політики обговорюють останні заяви Меркель та ситуацію в Україні. При цьому навіть члени ХДС у приватних розмовах нарікають на надто різку тональність канцлера у оцінках ситуації в Україні. Дехто відгукується надто різко – відчувається, що Ангела Меркель втрачає одностайну підтримку у середовищі соратників і буде змушена йти на компроміси у питаннях України – в обмін на компроміси з боку України. Надто велика кількість тих, хто бажає нормалізації стосунків з Україною: 9 мільярдів євро товарообороту даються взнаки. Бізнес тисне на офіційний Берлін: протягом останнього місяця спершу шість великих корпорацій, а потім – понад 130 фірм виступили зі зверненнями на адресу федерального канцлера з вимогою лібералізувати візовий режим та сприяти підписанню угоди про зону вільної торгівлі з Україною.
Конференцію відкрив екс-президент України Леонід Кравчук, який протягом останніх трьох днів перебував у столиці Німеччини і мав велику кількість зустрічей на високому рівні. Зважений, глибокий виступ про долю української демократії, про політичні процеси в країні, про європейський вибір, про роль Росії в геополітиці, про українсько-німецькі стосунки, про парламентські вибори був зустрінутий аплодисментами. Роздуми на теми майбутнього перемежовувалися з історичними та мемуарними відступами, а також перемежовувалися цитатами з Гегеля.
Далі слово взяв народний депутат від БЮТ-Батьківщини Андрій Шевченко. Він піддав критиці українську владу за ситуацію довкола Юлії Тимошенко і за непоступливість у цьому питанні. Хоча висловив впевненість у тому, що вибори – за умови їх чесного проведення – стануть поворотним пунктом у політичному житті країни. А.Шевченко зауважив, що значним позитивним моментом є те, що Міністерство закордонних справ України запросило в Україну міжнародних спостерігачів задовго до старту виборчої кампанії. Влада, таким чином, демонструє власну зацікавленість у тому, щоби вибори були визнані легітимними, а тому є підстави сподіватися, що фальсифікації не будуть суттєвими. Хоча й зазначив, що відбулися певні маніпулятивні дії під час нарізки третини мажоритарних округів (йому опонував щодо цього питання відомий соціолог Євген Копатько, який спростував міф про важливість подібного роду заходів для кінцевого результату).
Йому опонував Олександр Чалий: "Андрію, давай дивитися на ситуацію в країні об'єктивно. Є різні процеси. І вони неоднозначно трактуються. Сьогодні деякі європейські політики заздалегідь говорять про те, що вибори в Україні не будуть визнані чесними, якщо в них не братимуть участь Луценко і Тимошенко. А якщо опозиція переможе на виборах? Навіть без Тимошенко, але переможе. Що тоді? На це питання немає у західних політиків відповіді".
Тим більше, що серйозним аргументом, озвученим в ході конференції, стало те, що протягом останніх трьох місяців Україна ще більше наблизилася до Європи: завдяки роботі віце-прем'єра Хорошковського та міністра закордонних справ Грищенка з 25 пунктів "дорожньої карти" України з набуття безвізового режиму з ЄС невиконаними або виконаними частково залишаються лише 10, які можливо втілити протягом найближчого року.
Член політради партії "Україно, вперед!" Дмитро Співак розкритикував позицію окремих європейських політиків, що закликали до бойкоту Євро-2012. До речі, з ним солідаризувалися і Андрій Шевченко, колишній заступник міністра закордонних справ України Олександр Чалий, і Леонід Кравчук: "Не хочете їхати в Україну – не їдьте. Євро-2012 – це свято, і не варто псувати його тим, хто на нього чекає – простим людям. Можна бойкотувати чиновників, політиків, але бойкот самого заходу – дуже неефективний крок". Дмитро Співак також висловив впевненість у тому, що в Україні назріла зміна еліт, і лише вибори можуть привести до цієї зміни, привівши у політику громадських діячів, представників місцевого самоуправління, недержавних організацій.
Колишня депутат Бундестагу, відома діячка соціал-демократичної партії Німеччини Єлена Хоффман закликала не дивитися на Україну лише у чорно-білих тонах. "У нас, в Німеччині, часто перебільшують окремі процеси в Україні. Це природньо, що негативні відомості про Україну мають більший резонанс негативна інформація завжди розходиться швидше, ніж позитивна. Тому нам потрібно говорити більше про позитивні зрушення в Україні, яких, поза сумнівом, чимало. І не варто робити з мухи слона. З Україною потрібно співпрацювати", – резюмувала пані Хоффман.
Депутат Верховної Ради Кирило Куликов (НУНС) зупинився на деяких аспектах внутрішньої ситуації в країні та зачепив питання функціонування українського законодавства, звернув увагу на деякі юридичні моменти. "Як би ми не ставилися один до одного всередині України, назовні і влада, і опозиція повинні займати спільну позицію і думати насамперед про спільну справу, ми повинні виходити з патріотичних позицій, а не виносити свої внутрішні чвари на загальний огляд. Думаймо про те, що нас об'єднує, а не про відмінності і чвари", – резюмував К.Куликов
Виконавчий директор Східного комітету німецької економіки доктор Райнер Лінднер зупинився на деяких аспектах економічної співпраці між Україною та Німеччиною – особливо в енергетичній сфері. Він повідомив про проекти, які розробляються в Україні за допомогою німецького бізнесу та німецьких інвестицій, а також зупинився на питаннях демократії. "На мою думку, демократія в Україні має стати наслідком розвитку середнього класу, а не наслідком приходу до влади "добрих" політиків на зміну "поганим", – заявив д-р Лінднер і закликав до поглиблення співпраці з Україною.
Загалом тема недопустимості ізоляції України, недопустимості того, щоби європейська держава розвивалася у євразійському контексті звучала лейтмотивом у виступах німецьких колег. "Ми сприймаємо Україну як частину Європи. Ми сприймаємо українську дійсність крізь призму євроінтеграції. Тому у нас є дещо завищені вимоги до України", – говорили німецькі доповідачі.
Автор цих рядків виконував роль модератора конференції. "Я особисто належу до числа тих, хто критикує позицію Німеччини стосовно України, однак я в рівній мірі критикую і тих українців, хто вважає Німеччину рафінованим злом, головною проблемою України. У нас є чимало проблем – в тому числі з демократією. Але не варто нам, як це робить Ангела Меркель, приписувати диктатуру. У нас, в Україні вже ходить жарт на мотив слів фрау Меркель: "Український і білоруський народи мучаться в умовах диктатури, а російський народ насолоджується диктатурою". Я – противник "яструбів" як в Україні, так і в Німеччині. Я прихильник тих політиків, хто виступає в ролі "голубів", – такою біла квінтесенція мого виступу.
Євген Копатько, керівник соціологічної компанії "R&B Group", повідомив присутніх про основні тенденції у сфері сприйняття громадянами України політичної дійсності, рейтингів окремих політичних сил та тенденцій в політичному житті. Голова Комітету виборців України Олександр Черненко звернув увагу на особливості виборчого процесу і виборчого законодавства в Україні, повідомив про можливі ризики і розповів про підготовку спостерігачів і боротьбу з можливими зловживаннями. Він переконаний, що фальсифікацій на виборах за партійними списками не буде, однак на окремих дільницях, де змагатимуться кандидати-мажоритарники, буде гостра і іноді не зовсім чесна боротьба між кандидатами. Але не обов'язково, що фальсифікації будуть зі сторони лише влади. Держава повинна вчасно реагувати і припиняти подібні дії.
Емоційним, і водночас строго аргументованим був виступ журналіста і політолога Євгена Магди, який розвінчав ряд міфів, породжених в сучасному політичному просторі як владою, так і опозицією. Він переконаний, що Україна розвивається по європейському шляху, але з запізненням на 100 – 130 років, долаючи ті ж хвороби росту, якими перехворіли європейські суспільства.
На проблемах свободи слова в пострадянських країнах зупинився журналіст RTL Йєроен Аккерманс, який неодноразово бував в Україні і має своє бачення процесів. Він відзначив, що свободи слова в Україні сьогодні більше, ніж в тій же Росії, хоча потрібно поглиблювати демократичні процеси. (Мій коментар: "Я не знаю, чи в Україні є аж настільки серйозні проблеми зі свободою слова, як на мене, більш частим є бажання прикрити гаслом свободи слова банальну непрофесійність; хоча і визнаю, що подекуди існують проблеми в цій сфері, але вони не носять систематичний характер").
Взагалі критика України лунала не так часто, як очікувалося. Була конструктивна дискусія, конструктивний діалог. Відчувалося, що сторони втомилися від взаємних звинувачень і бажали відійти від мітинговості та гучних гасел. Висловлювали здебільшого справді глибокі і об'єктивні думки та оцінки.
Конструктивна тональність початку конференції передалася і тим, хто її завершував. Депутат Бундестагу від ХДС Карл-Георг Вельманн заявив, що офіційний Берлін пропонує не надто конструктивну лінію поведінки щодо України. "Ми співпрацюємо з Росією, не зважаючи на те, що там систематично виникають проблеми з правами людини. У Казахстані було вбито працівників нафтових родовищ – і ми співпрацюємо з Казахстаном. У нас нормальні стосунки з Китаєм, не зважаючи на те, що там порушуються демократичні норми. Але Німеччина надто високі претензії висловлює щодо України. І це дає нашим друзям в Україні підстави звинувачувати нас у подвійних стандартах. Потрібно продемонструвати, що Німеччина може стати супутником і провідником України у справі євроінтеграції", – сказав політик.
"Часто люди, що мають великі впливи на політичне життя в Німеччині і в Європі, говорять, що Юлія Тимошенко – це нещасний, бідний ангел, якого кинули до в'язниці бандити і сталіністи. Але це не так. Ми не знаємо всіх нюансів справи. Минулого тижня я зустрічався з президентом Януковичем і прем'єром Азаровим. Вони демонструють бажання вести процес (касацію) у справі Тимошенко відкрито, з можливістю залучення західних експертів. Президент навіть сказав, що мав розмови з Бараком Обамою і Мартіном Шульцем з пропозицією долучити до вивчення матеріалів найкращих світових адвокатів. Керівники України сказали, що думка західних експертів буде для них визначальною – але за умови ознайомлення їх з деталями справи. Справу Тимошенко значно перебільшено і політизовано", – зазначив пан Вельманн.
Він висловив припущення, що угоду про Асоціацію між Україною та ЄС буде підписано і вона вступить в силу. "Колись Німеччина противилася вступу в ЄС Польщі. Сьогодні Польща є одним із ключових європейських гравців – особливо серед нових членів. Україна за умовами проекту Угоди про асоціацію отримає значно більше, ніж будь-яка інша країна, яка підписувала подібний документ", – сказав німецький депутат.
Ці слова викликали аплодисменти присутніх.
На жаль, в роботі конференції не взяли участь представники Партії регіонів – народний депутат Леонід Кожара не зміг з об'єктивних причин прибути на конференцію.
Але конференція та загальна тональність зустрічей показали: в українсько-німецьких стосунках от-от настане потепління. Як сказав один із учасників, поменше в наші стосунки вплітаймо російські інтереси, і все у нас буде добре.
P.S. Вже після конференції до мене підійшов один німецький дипломат і політик.
- Пане Бондаренко, а ви особисто бачите варіант для звільнення Тимошенко?
Я усміхнувся:
- Звісно. Потрібно її – як у старі часи – обміняти у Росію на Ходорковського... Пам'ятаєте, як у часи "холодної війни" – наприклад, Пауерса на Абеля, Буковського на Корвалана? Путін доведе, що він "своїх" не кидає. Тимошенко виїде в Росію. Ходорковський вийд з в'язниці. І у нас, і в Росії одразу ж підвищиться рейтинг демократичних свобод, бо цей рейтинг часто прив'язаний до однієї людини. Всі будуть задоволені.
Дипломат подивився на мене:
- Ви це серйозно?
- Звісно, жартую, – усміхнувся я.
- А даремно жартуєте... Можливо, це лише єдиний реалістичний план в умовах, що склалися, – сумно сказав німецький дипломат.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
