МОВА В ОБМІН НА БЕЗВІЗОВИЙ РЕЖИМ?
За суперечками про мовне питання і про закон Ківалова – Колесніченка, за гіпотезами про "договірний матч" опозиції із провладною фракцією не помічено один важливий момент: фактично парламентарі, провівши у першому читанні бажаний закон, порушили вимогу президента щодо прискорення процесу набуття безвізового режиму з Євросоюзом. Замість того, щоби проголосувати на минулому тижні законодавчі ініціативи, спрямовані на виконання "Дорожньої карти" з набуття безвізового режиму, депутати оголосили більш пріоритетним мовне питання.
На сьогоднішній день Україна практично виконала вимоги Брюсселя і прийняла понад 90% актів законодавства, необхідних для переходу від першого, законодавчого, до другого, імплементаційного етапу виконання Плану дій з лібералізації візового режиму. Україна не лише доволі успішно приймала закони на рівні Верховної Ради – у березні було затверджено Державну цільову соціальну програму протидії торгівлі людьми на період до 2015 року, у лютому – пакет нормативних актів у сфері міграції, також було враховано рекомендації GRECO щодо створення антикорупційного органу (зараз тривають консультації з експертами). Чи не найважливішим моментом у цьому процесі мало стати прийняття закону про запровадження біометричних паспортів, що стало би фактичним вінцем "дорожньої карти". І частина депутатів (в тому числі провладних) вимагали поставити це питання на повістку денну сесії саме на минулий тиждень.
Натомість було проголосовано закон Ківалова і Колесніченка. Популізм переміг здоровий глузд і прагматичні наміри. Звісно: мовне питання може дати швидкі дивіденди як владі, так і опозиції вже перед виборами (можна мобілізувати електорат, можна знову розбурхати мовну стихію, можна знову переконати, що мовний статус – це більш вигідно, аніж соціальні питання), а отримати безвізовий режим у випадку прийняття повного пакету ми би могли лише у 2013 році. Румунія готувалася до безвізового режиму з ЄС майже сім років, Сербія – трохи більше року. Ми би мали всі шанси швидко і успішно пройти цю стадію – набагато швидше Румунії (на цей процес в меншій мірі, ніж на Угоду про асоціацію, впливають політичні фактори: потрібно лише виконати умови і вимоги, закладені у "дорожній карті" – і можна переходити до практичної сторони питання). Але...
Джозеф Кеннеді колись сказав, що за рік до виборів вмирає економіка. Вибори вбивають не лише економіку. Вони вбивають і здоровий глузд. Тепер, наскільки стало відомо, питання біометричних паспортів переносять на осінь. Тобто, безвізовий режим з Євросоюзом відкладається.
...Жителі Донбасу, Півдня України та Криму, як показують соціологічні дослідження, не так вже й часто їздять у Європу. Хтось не має візи, хтось – грошей, когось лякають старі стереотипи. Тому нехай сидять вдома і насолоджуються розширенням статусу російської мови. Мешканці Західної України платять великі гроші за те, щоби отримати візу і виїхати на роботу чи навчання в Європу. Довкола візових питань вже склалася ціла корупційна система, яка страшенно боїться запровадження безвізового режиму (приклад: коли Маркіян Лубківський, будучи послом у Хорватії, домігся скасування віз між Україною і Хорватією, "туристична мафія" одразу ж почала розповсюджувати про нього інформацію як про торговця живим товаром та покровителя наркотрафіку; що вже говорити про "візову мафію", яка страшенно не хоче безвізового режиму?). Деяким депутатам краще захищати в стінах парламенту мову, ніж йти всупереч волі "туристичної мафії". А ще є нез'ясоване питання, хто має друкувати біометричні паспорти у випадку, якщо закон буде прийнятий... Ні, краще давайте про мову. Бо більш раціональні питання зав'язані на великі грошові потоки.
Одним словом, вітаю: маємо розширений статус мови. І невирішене питання з безвізовим режимом. Всі задоволені? Всі готові до виборів? А візи для громадян – хай зачекають. Депутатам вони не потрібні, аби їздити у Європу. У них з цим питанням все склалося.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
