ВИГРАТИ НЕ МОЖНА ЗІРВАТИ! Яценюк вже знає, де потрібно ставити кому
Сьогодні за кавою одна з представниць класу політтехнологів запитала мене: "Це лише мені здається, що Об'єднана опозиція провела кампанію без кампанії? Тобто, не було жодної видимої штабної та організаційної роботи, мажоритарників пустили у вільне плавання, не надто напрягалися щодо пошуку форм та змісту?" – "Це абсолютна правда", – відповів я. – "Опозиції не потрібна кампанія. Їй потрібне невизнання виборів, зрив виборів, оголошення виборів фальсифікованими. А для цього проводити кампанію не обов'язково. Взагалі – сама кампанія як така є зайвою". Далі – мої аргументи та приклади.
...Лідери опозиції ще задовго до старту виборчої кампанії почали говорити про те, що вибори пройдуть нечесно і визнавати їх результати світовому співтовариству не варто. Але оскільки нічого надзвичайного в ході виборів не відбувається, а рейтинги опозиції (о) просідають через невдалу кампанію (сьогодні Яценюк ризикує прийти до фінішу третім), опозиція взяла курс на делегітимізацію виборів. Простіше кажучи, не можемо перемогти – оголосимо вибори нечесними. За принципом Езопової Лисиці, яка оголосила виноград зеленим, бо не могла до нього дотягтися.
При цьому ОО діє саме тими методами, які ставить у вину владі: в тому числі адміністративний ресурс, тиск на ЗМІ, підкуп та провокації. Здавалося б, звідки у опозиції подібний інструментарій? Адже вони – опоненти влади? Але зрозуміло, що Арсена Петровича з товаришами назвати справжньою опозицією дуже важко. Скоріше це бізнес-групування, що виявилося тимчасово відтісненим від владного пирога, але при цьому залишаючи контроль над ЗМІ, важелями впливу на владу і на суди – особливо у регіонах. У Києві, у окрузі N212, кандидат від ОО Віталій Ярема не лише обвинувачується у зв'язках з представниками влади (не секрет, що він дуже близький до Петра Порошенка), а й отримує сприяння з боку середньої ланки міліції (принаймні, міліція неодноразово була помічена у надто прихильному ставленні до кандидата-опозиціонера і навіть проводила відповідні бесіди з людьми, що мали конфлікт із законом, з метою пояснити, за кого справді потрібно голосувати). Аналогічні сигнали надходять із Житомирської, Черкаської областей. Я вже мовчу про "казус Олега Ляшка" та про інших опозиціонерів-завсідників "клубу любителів Савіка Шустера".
Але найбільш яскравим є приклад діяльності об'єднаних опозиціонерів у Чернівецькій області – вотчині Арсенія Яценюка. В області, яка для мене особисто є дуже близькою (я навчався у Чернівцях і тут починав свій шлях у громадську діяльність) і за ситуацією в якій я постійно спостерігаю. Трохи більше як рік тому ми з Олександрою Володимирівною Кужель кілька разів виїздили в Чернівці збирати факти зловживань "птєнцов гнізда Петровича" в бізнес-сфері – за результатами наших поїздок були відповідні заяви. Це було ще тоді, коли – за словами Олександри Володимирівни – Ринат Ахметов тільки-тільки починав фінансувати проект Яценюка. Зрештою, згодом Олександра Володимирівна опинилася у одній команді з Яценюком – шляхи у політиці неймовірно заплутані. І буковинські бізнесмени перелякано цікавилися у мене: "А що тепер буде з нашими свідченнями? Ми ж щиро... Ми думали, ви допоможете... а якщо Арсеній дізнається?"
В Чернівцях слово Арсенія Петровича значить багато: він і його найближче оточення володіють тут готелями, ресторанами, ринками та телеканалами. Чимало чиновників – друзі групи Яценюка або мають з ним ділові стосунки. "Для мене однакові за значенням вибори в Чернівцях і вибори президента України", – зізнався Арсеній Яценюк в інтерв'ю місцевій газеті "Час". Що не дивно: згідно даним журналістського розслідування програми "Акцент", бізнес-група братів Бурбаків, наближена до Яценюка, за час володіння чернівецьким ринком заробила майже мільярд! (Щодо методики підрахунків – можна дискутувати, але для маленьких Чернівців навіть десята частина від цієї суми – це астрономічна цифра).
З Чернівців Арсеній Яценюк починав свій шлях у бізнес і політику – починав саме зі зв'язків з середовищем СДПУ (о), з Михайлом Папієвим (якого зараз вимагає віддати під суд), з покійним Ігорем Плужніковим. Думаю, не варто заглиблюватися у специфіку стосунків з Віктором Королем та його середовищем – навіщо ворушити привиди далеких 90-х? Тим більше, що чимало тогочасних людей зі специфічним родом занять тепер стали або респектабельними бізнесменами, або не менш респектабельними політиками. Есдеки колишніми не бувають – хто одного разу скаже (о), той обов'язково скаже і своє ОО...
Найбільш видні представники "клану Яценюка" – Андрій Пишний та Максим Бурбак – проходять в парламент за списками Об'єднаної опозиції. А ось мажоритарну в Чернівцях Яценюк віддав ще одному бізнес-партнеру – Миколі Федоруку, який протягом 17 років очолював місто на посаді мера. Саме завдяки йому Яценюк та К° отримали контроль над багатьма ласими об'єктами міста – зокрема над ринком – одним з найбільших в країні.
Микола Трохимович Федорук, що мав чималий рейтинг у Чернівцях, здавався безпрограшним варіантом і повинен був поповнити лави "клану" в парламенті наступного скликання. На минулих місцевих виборах Федорук йшов на пост мера за підтримки "Фронту змін". Потім, втративши мерське крісло (до речі, відставку ініціювали в тому числі місцеві БЮТівці), вирішив здобути реванш на вьборах до Верховної Ради. Проте доволі несподівано конкуренцію йому склав Віталій Михайлішин, представник групи Дмитра Фірташа у Чернівцях, що став в.о. керівника міста після відставки Федорука. Кілька місяців інтенсивної виборчої кампанії – і Михайлішин обходить Федорука у рейтингах.
Програти у рідному місті? Арсеній Яценюк такого ляпаса допустити не може. І штаб Федорука, очолюваний братами Бурбаками (згаданим вже Максимом та його братом Олексієм), починає "бомбити" конкурента судовими позовами та заявами до виборчої комісії. Стається диво: суди, які, згідно з заявами опозиціонерів, цілком і повністю залежні від влади, та окружком, який – знову ж, за словами представників ОО – сформований виключно з представників провладних партій, несподівано стають на бік кандидата від опозиції. Хоча дивного тут мало. Повторюю: адміністративні та фінансові можливості "клану Арсенія Петровича" в регіоні – дуже великі.
Але для визнання виборів недійсними декількох судових рішень за дрібними порушеннями явно недостатньо. І команда Арсенія Яценюка починає реалізацію масштабної провокації, покликаної переконати всіх, що вибори в Чернівцях пройшли максимально нечесно. Подібні спецоперації напевне готуються у ряді інших округів – щоби створити враження загальнодержавної тенденції, яка а) дозволить Яценюку зберегти обличчя після провалу на виборах; б) відкриє для нього можливість шантажувати владу можливими апеляціями до Заходу з приводу "масовості" порушень та невизнання виборів.
Другий пункт дуже важливий для Арсена Петровича. Будучи бізнес-опозицією, він орієнтований насамперед на отримання преференцій від влади, а зовсім не на ефемерну боротьбу за демократію.
Але повернемося до Чернівців. Організація "Опора", яка впритул не помічає порушень збоку кандидатів від ОО, оголошує: Чернівецька область – лідер за кількістю фальсифікацій на виборах. Свій висновок "Опора" зробила на основі позовів штабу Федорука – навіть тих, які суд відхилив через їх абсурдність. Наприклад, штаб ОО вимагав заборонити концерт до Дня міста через те, що його організовував кандидат в депутати Михайлішин.
Про те, наскільки вільно себе почуває ОО в Чернівцях, можна судити по мітингах в місті: мітинги не припиняються, міліції на них немає взагалі, а виступи ораторів від опозиції постійно транслюються на місцевих телеканалах. За останні два тижні штаб ОО отримав 22 сюжети в новинах, які можна кваліфікувати як "джинсу", і декілька повноцінних ефірів – до речі, це суттєво більше, ніж провладний кандидат. Опозиція буквально "мочить" в усіх телеефірах губернатора Михайла Папієва, а той лише слабо відбивається.
А за тиждень до виборів у Чернівцях висадився потужний десант депутатів Верховної Ради від опозиції, які починають на всіх можливих майданчиках кричати про порушення свободи слова і тиск влади та провладного кандидата на ЗМІ. До речі, серед них не було жодного представника "Батьківщини" – виключно "фронтовики", особиста гвардія Арсенія Яценюка. Апогей кампанії – журналіст чернівецького телеканалу ТВА Емма Антонюк на прес-конференції депутатів від ОО оголосила про те, що вона написала заяву про звільнення через те, що на роботі їй доводилося за гроші робити "джинсові" сюжети про опонента Миколи Федорука. Аплодисменти опозиціонерів та палкий спіч народного депутата Лесі Оробець про те, що ОО захистить свободу слова в Чернівцях – як фінал.
Новину підхопили чимало новинних ресурсів країни, не особливо вникаючи в подробиці того, що відбулося. Але саме подробиці докорінно змінюють ситуацію. Насамперед, телеканал ТВА, на якому журналістку Емму Антонюк змушували робити "джинсу" на користь кандидата від ПР, контролюється Андрієм Пишним – найближчим соратником Арсенія Яценюка. А у штабі кандидата від Партії регіонів Геннадія Федоряка, що балотується у Чернівецькій області, стверджують, що захисниця свободи слова, журналістка, що кинула виклик "джинсі", співпрацює з їх штабом. Просто існує поняття політичної доцільності – і ця політична доцільність настає в момент візиту партійного лідера. Потрібно було, щоби хтось "за рознарядкою" гримнув дверима.
"Утиски свободи слова" в Чернівцях – чудовий сюжет для ілюстрації "нечесних виборів", який отримав загальнонаціональний розголос. Чого і добивалася команда Яценюка. До справи вже підключилися опозиційні депутати – члени комітету ВР зі свободи слова, які зараз буквально обдзвонюють керівників чернівецьких ЗМІ та місцевих журналістів, по крупицях збираючи бодай якісь факти тиску на ЗМІ. Телефонують їм також нібито представники посольства США, "сильно занепокоєні ситуацією зі свободою слова у Чернівцях".
Насправді Чернівці – це місто з розвинутими мас-медіа, з великою кількістю талановитих та дійсно сумлінних журналістів, зі своєю школою. Я часто заходжу на буковинські сайти, стежачи за ситуацією у місті, яке для мене завжди залишається другою батьківщиною, читаю матеріали колег – серед них чимало моїх однокурсників, друзів. Я бачу те, наскільки різноманітно подається інформація. Після кожної моєї прес-конференції у Чернівцях з'являються десятки матеріалів – як позитивних, так і критичних. Тут є справжній плюралізм думок, тут є справжні "акули пера" – Богдан Онуфрик, Петро Кобевко, Сергій Зарайський, Юра Чорней та десятки інших, яких з задоволенням читаю і чию думку щиро поважаю. Говорити, що у Чернівцях немає свободи слова – це, вибачте на слові, відверта брехня.
До речі, у Чернівцях опозиціонери започаткували і класичну "підставу" – жителям міста від імені нібито Михайлішина пропонували гроші за голосування. Звичайно, щоби фіксувати, як кандидат від влади порушує закон. Але прокололися: запропонували гроші матері самого Михайлішина! (дивна технологія має централізований характер і застосовується по всій Україні – у вже згаданому мною окрузі N212 у Києві невідомі обдзвонювали виборців та пропонували їм прийти у певне місце і отримати гроші від імені кандидата від УДАРу Кирила Куликова; годі вже казати, що у вказаний час і на вказаному місці жодного Куликова чи його представників не було).
Буковину називають "моделлю України в мініатюрі" – настільки складною в етнополітичному плані є ця маленька область. Але тепер вона, здається, перетворюється на політичну модель. І коли на початку листопада ОО завалить спостерігачів та просто прогресивну європейську громадськість свідченнями масових порушень на виборах в Україні, не дивуйтесь: Арсеній Петрович з товаришами давно і ретельно до цього готувалися, відпрацьовуючи тактику на Чернівцях.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
