Іспит перед Заходом складено. Захід у розгубленості
Парламентські вибори в Україні відбулися. Відбулися без особливих ексцесів і – за визнанням більшості міжнародних спостерігачів – без тих порушень, які могли би суттєво вплинути на результат волевиявлення. Вибори принесли чималу кількість несподіванок, і мирний характер самого процесу голосування та підрахунку голосів став чи не найбільшою несподіванкою – особливо на фоні апокаліптичних заяв лідерів опозиції, що лунали напередодні і протягом усієї кампанії. Влада і опозиція підозрювали один одного у підготовці силового варіанту вирішення проблеми виборів. Опозиція кричала про танки, які стягують до Києва, про посилені наряди міліції тощо. Влада говорила про іноземних інструкторів, які готуватимуть диверсії та провокації, повторення Майдану та організацію масових безпорядків. Українські політики жили своїми фобіями і годували цими фобіями суспільство.
Тим більше, що ці фобії протягом тривалого часу підігрівалися з-поза меж України.
Згадаймо, скільки було заяв західних політиків – особливо з середовища Європейської народної партії – про те, що вибори в Україні заздалегідь не можна визнавати чесними та вільними. Згадаймо заклики бойкотувати саміт глав центральноєвропейських держав та Євро-2012. Згадаймо відверто провокативні виступи Андреаса Гросса чи Ребекки Хармс. Згадаймо позицію Ангели Меркель, яка прирівняла Україну до Білорусі. І загальний менторський тон європолітиків: мовляв, ми переконані, що в Україні будуть фальсифікації, буде тиск, будуть репресії, будуть зловживання. І головне: що в Україні демократію поховано, а тому потрібно запроваджувати санкції проти її керівництва.
Вибори стали несподіванкою для Заходу. Західні політики виявилися розгубленими і дезорієнтованими. Тим більше, що президент Янукович заради виконання вимог Заходу відверто пішов на те, аби здати інтереси його політичної сили у частині стратегічно важливих округів – наприклад, у Києві чи у Західній Україні.
Тепер Європа повинна або сказати на "біле" – "чорне", або погодитися зі своєю старою тезою про те, що процеси співпраці з Україною та європейської інтеграції України не можна прив'язувати лише до справи Тимошенко і Луценка. Тобто, визнати, що тест на наявність і працездатність демократичних інститутів Україна пройшла.
Парламентські вибори в Україні можуть відкрити для нас заново європейську перспективу. Щиро в це вірю. Принаймні, вони віддаляють нас від санкцій, ембарго, а також від неминучого євразійського вибору. Ми знову повертаємося до старої системи балансів.
Те, що опозиціонери дружно заявили про свою перемогу, а регіонали та комуністи – про свою – свідчить про політичний консенсус всередині держави. Ми зуміли подолати комплекс меншовартості, коли задля вирішення внутрішніх проблем неодмінно повинні звертатися по допомогу до західних чи східних арбітрів, які приїздять, садять наших політиків – як малюків – за стіл і починають повчати. Ми самі склали свій іспит. І тепер очікуємо на оцінку. На високу оцінку.
Більшість міжнародних спостерігачів не висловили серйозних претензій до організації та ходу виборів. За їх оцінками, не було тих порушень, які могли б суттєво вплинути на результат. Головне – не було масових протестів та гучних заяв політиків. І тут на висоті виявилися і влада, і опозиція.
Опозиція знайшла в собі сили згрупуватися та зрозуміти, що наступний парламент відкриває для неї великі перспективи – особливо враховуючи, що нинішні парламентські вибори є прелюдією виборів президентських, своєрідними праймеріз. Влада організувала процес і не допустила масових фальсифікацій, які стали нормою у ході попередніх кампаній, але традиційно фальсифікаційний ресурс ПР на Сході перекривався аналогічним фальсифікаційним ресурсом помаранчевих сил на Заході України (найкраще свідчення – вибори 2006 року). Блискуче справилися зі своїм завданням – організувати легітимізацію виборів перед світовим співтовариством – Костянтин Грищенко, Сергій Льовочкін та Валерій Хорошковський, представники дипломатичного корпусу та всі ті, хто забезпечували контакт з міжнародними спостерігачами.
Чи не цією розгубленістю від абсолютно неочікуваних результатів українських виборів продиктовані заяви окремих представників міжнародних організацій, які виступили з доволі тенденційними заявами? Мовляв, були "каруселі" та на дільницях видавали по одному бюлетеню замість двох. І знайдено аж 60 бюлетенів, заповнених чорнилами, що зникають. ENEMO та Місія громадянського суспільства з їх бажанням зробити з нечисленних "мух" табун велетенських "слонів", нагадують мені українських податкових інспекторів, які приходять на фірму з чіткою установкою – не їхати без виявлених порушень чи зловживань. От і починають "доколупуватися" до дрібниць і деталей. Звісно, якщо звіт буде абсолютно позитивним, то як пояснити західним платникам податків, чому їх гроші тратилися протягом двох років на інформаційну війну проти "тоталітарного режиму" в Україні?
Вибори відбулися.
Іспит перед Заходом складено. Попереду – бої за Асоціацію з ЄС, за Угоду про зону вільної торгівлі, за повернення України в Європу.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
