Юрген Клімке і ховрашок
Сьогодні потішила інформація з одного німецькомовного видання, яка демонструє стереотипність мислення окремих західних політиків, коли мова йде про Україну. Протягом двох років формувався образ України – тоталітарної держави, України-Білорусі, України, де нехтуються будь-які демократичні принципи. Тепер доводиться погоджуватися, що це не зовсім так.
Юрген Клімке, депутат Бундестагу від ХДС, у коментарі для Hamburger Abendblatt заявив наступне: "Вибори в Україні були шедевром обману. На дільниці, де я був спостерігачем, не було очевидних фальсифікацій, голосування пройшло гладко і без обмежень. Не зважаючи на це вибори ще до проведення були вміло підірвані та визначені". Тобто, які ці українці негідники! Сфальсифікували вибори так, що я й не помітив. Повірити у те, що голосування на дільниці пройшло дійсно гладко і без обмежень, він не міг апріорі.
При цьому варто звернути увагу, що лише декілька округів – у Києві, у Київській, Вінницькій, Черкаській та Миколаївській областях – виявилися справді проблемними. На переважній більшості дільниць не було зафіксовано жодних порушень. Адже це факт?
Звіти міжнародних організацій зводяться до констатації фактів, які в Україні відкрито дискутуються і не приховуються – рівень доступу різних політичних партій до ЗМІ, впливи економічних груп на виборчі процеси, адміністративний ресурс тощо. Те, з чим варто боротися і необхідно боротися. І те, що використовувала і попередня влада, і нинішня (на щастя помаранчевих, під час виборчих кампаній, що припали на президентство Ющенка не було "мажоритарних" виборів, інакше пасторальна картина виборчих кампаній 2006 і 2007 років мала б інший вигляд).
Щоправда, виникає питання: а як використовувався адміністративний ресурс у округах, де змагалися представник партії влади проти представника реальної влади (як у випадку з членом ПР Олексієм Гончаренком у Одесі, де адмінресурс боровся проти нього, на стороні самовисуванця Ігоря Маркова)? Таких прикладів – чимало. Або як задіювався адмінресурс у ситуації, коли основна боротьба в окрузі розгорталася між представниками опозиції, як це було у Києві, на 212 окрузі? Адмінресурс та поле для маніпулятивних дій виявилися на боці представника об'єднаної опозиції... Тобто, ситуація значно складніша, ніж здається.
Немає чорно-білого процесу, є велика кількість відтінків. Була боротьба особистостей, які намагалися використати будь-які можливості для перемоги, з цією метою іноді вдаючись до мімікрії і виступаючи під чужими брендами і кольорами. Ігор Баленко в ролі опозиціонера – це принаймні смішно. Але ефективно. Супруненко, який напередодні виборів припинив членство в ПР заради того, аби рахуватися безпартійним само висуванцем – це ще смішніше. Я можу назвати ще не менше десятка осіб, що терміново "вийшли" з Партії регіонів влітку цього року – задля проходження у Раду.
Позиція Заходу, який насправді чудово розуміє всю складність процесів всередині України (Європа порівняно нещодавно пройшла ті ж етапи розвитку, що й Україна – включно з маніпуляціями суспільною думкою в ході виборчого процесу, виборчими баталіями та впливами економічних груп на політичне життя), розшифровується просто. Перечитайте звіти – всюди відзначаються недоліки при підготовці виборів і відзначається мирний і спокійний характер проведення дня виборів. Тим більше, що лідери основних політичних сил висловили задоволення результатами (не рахуючи баталій довкола кількох округів, де голоси вдалося відвоювати). Вперше в історії України ЦВК нарахував владній партії менше голосів, ніж давали результати екзит-полів, а опозиції – більше. Та й боротьба за голоси, які намагаються вирвати у Довгого, Гереги, Пилипишина, Домбровського, Губського чи Травянка, може бути свідченням саме наявності конкурентності. Подібні бої за підрахунок кожного голосу у Москві чи Мінську, Астані чи у Баку не можливі. Якась дивна вийшла ситуація. Як у Юргена Клімке – ми не помітили фальсифікацій, не маємо до чого придертися, але ж вони точно були, ми знаємо!
Так от: позиція Заходу звелася до наступного: ми ж не даремно протягом двох років критикували Україну? Ми ж не будемо визнавати, що були не праві? Тому все, що стосується періоду до дня виборів – ми відносимо у негатив, ставимо на вид і говоримо про проблеми з демократією. Все, що відбулося 28 жовтня – це ваша перепустка до подальшого діалогу з Європою та світом. За те, що провели вибори спокійно і мирно, досягли консенсусу – ось вам цукерка у вигляді заяв про необхідність пошуку компромісів, європейської перспективи та впевненості у ефективній роботі над помилками. Ми висловлюємо ритуальний жаль з приводу того, що у виборах не брали участь Тимошенко та Луценко, але водночас присилайте дипломатів розглядати питання щодо угоди про асоціацію. Приблизно так.
Це – доволі складна дипломатична формула. Вона підкреслює одне: Захід ще раз посварився пальчиком, але санкції щодо українського керівництва запроваджувати не буде. Мовляв, не безнадійні ви, будемо виховувати у дусі європейських традицій демократії. От же ж можете, коли хочете. Ідіть і не согрішайте.
А розгублені спостерігачі, які так багато чули про зловживання, але не змогли їх побачити і пощупати, поїхали розчарованими. Шоу не вдалося. Тому й коментують за принципом: "Ти ховрашка бачив?" – "Ні!" – "А він існує!"
