''Джинса'' по-німецьки
Останнім часом доводиться чути про те, що в українських ЗМІ – засилля так званої "джинси", тобто, відверто рекламних та тенденційних матеріалів під виглядом об'єктивної аналітики чи авторських текстів. Критики нашої "джинсової" дійсності при цьому кивають на Захід і на "європейські стандарти" – мовляв, у них все по-іншому, у них все справді чесно і об'єктивно.
Пропоную Вашій увазі матеріал однієї з найвпливовіших німецьких газет – Frankfurter Allgemeine Zeitung – від 1 листопада 2012 року. Статтю мені надіслали мої німецькі колеги, поставивши у листі велику кількість знаків запитань – вони вирішили, що їх мають за дурнів, даючи подібний "аналіз" ситуації в Україні. Автор – Конрад Шуллер, відомий журналіст, автор ряду матеріалів, у яких висвітлює ситуацію в Україні та Росії. Назва статті – більш ніж промовиста: "Der Gute Mann von Kiew?", тобто, "Добра людина з Києва?". Щоби не бути голослівним, наведу цю статтю повністю у перекладі, який я, не володіючи німецькою, замовив фаховим перекладачам.
Добрий чоловік з Києва?
Прем'єр-міністр Микола Азаров говорить про боротьбу за владу всередині українського керівництва
Київ, 1 листопада
Прем'єр-міністр Микола Азаров – далеко не остання людина в Україні. Вже десять років цей майстер пострадянського апаратного управління є надійним соратником Президента В.Януковича. Коли той у 2002 році вперше став Прем'єр-міністром, він зробив Азарова своїм першим заступником і Міністром фінансів. А коли в 2010 році він отримав посаду Президента, перемігши орієнтовану на Європу Юлію Тимошенко, Азаров став главою Уряду. Цю посаду він обіймає і сьогодні – з жорсткістю і технократичною точністю. Навіть у тому, що стосується родинного життя, він йде по стопах свого керівника: минулої неділі на парламентських виборах, які були піддані жорсткій міжнародній критиці, його син став депутатом. І так само, як у нащадка Президента, у цього чоловіка інтернет-видання "Українська правда" знайшла справи, транспарентність яких викликає питання. Разом з тим, суми, які фігурують відносно Азарова-молодшого, завжди були відносно малими, і навряд чи можна зробити висновок, що він може створити собі олігархічну "імперію", як син Президента. Що робить Азарова незамінним для Президента? Саме те, що у нього, вочевидь, немає олігархічних інтересів. Він апаратчик і являє собою найважливіший трансмісійний вузол для реалізації волі Президента.
Тому це не випадковість, що саме цей чоловік в присутності декількох свідків минулого тижня розповідав про запеклу боротьбу за владу серед українського керівництва – боротьбу, в якій йдеться не лише про "придворні інтриги, а й про фундаментальні речі, такі як міжнародний курс України і процеси проти лідера опозиції Тимошенко та її соратників.
В неділю у вузькому колі Азаров розповідав про те, як головне угрупування у цій війні олігархів, очолюване хімічним і газовим мільярдером Фірташем, вже багато років систематично намагається зруйнувати відносини України із Заходом. Центральною фігурою цієї групи є Міністр фінансів В.Хорошковський, який, за твердженням Азарова, у 2010 році стояв за нетривалим затриманням тодішнього керівника київського відділення фонду К.Аденаура Н.Ланге. Хорошковський, який тоді обіймав посаду керівника служби розвідки, начебто затіяв цю провокацію, тому що точно знав, що в Берліні це затримання буде сприйняте як особистий напад на федерального канцлера Меркель (Голова партії ХДС). "Хорошковський спричинив ці проблеми", – начебто сказав Азаров. "Коли затримували Ланге, він знав, що про це буде повідомлено канцлеру". Щодо київської виконавчої влади стало відомо навіть більше. Група навколо олігарха Фірташа начебто вже давно намагається скинути Азарова, щоб монополізувати доступ до Президента, який вона вже зараз частково контролює через Главу Адміністрації Льовочкіна. А враховуючи те, що мільярдне газове підприємство Фірташа "РосУкрЕнерго" було виключено з гри Юлією Тимошенко (тоді вона була прем'єр-міністром) в 2009 році, то це ж угруповування стоїть і за її арештом. Азаров начебто відговорював Президента від її арешту, як і у випадку з Ніко Ланге в 2010 році, коли він звернувся до Януковича і добився його швидкого звільнення.
У цих твердженнях багато чого можна сприйняти як самовосхваління, але є підстави вважати, що принаймні частково вони правдиві. Про ворожнечу між Фірташем і Тимошенко всім відомо, не є таємницею і те, що за затриманням Ланге і кримінальною справою Тимошенко стояв Хорошковський, партнер Фірташа.
А стосовно ув'язненої лідера опозиції тепер є чіткі підтвердження того, що Прем'єр-міністр дійсно протистояв грі клану Фірташа. Саме Азаров був людиною, яка забезпечила навесні прибуття в Україну місії спостерігачів ЄС під керівництвом екс-президента Польщі Кваснєвського і екс-президента Європарламенту Кокса з метою вивчення політичного судового процесу. І хоча складно було очікувати іншого, ніж наявний нині нищівний висновок обох спостерігачів, Азаров відкрив їм усі двері і надав для розгляду всі документи. В своєму висновку, який поки що відкрито не розголошується, Кокс і Кваснєвський чітко вказують на те, що їх місія була суттєво полегшена "особистими зусиллями" Азарова.
Можна лише здогадуватись про те, навіщо Азаров сприяє тому, щоб спростувати репутацію процесу Тимошенко як фарсу юстиції. Але те, що в такий спосіб він дискредитує клан Фірташа, який, за його твердженням, стоїть за політичними кримінальними процесами в країні, вочевидь, є частиною його плану. Представники угрупування Фірташа, які могли б якось прокоментувати викладене, на прохання нашої газети про відповідну розмову не відреагували.
Також дуже важливо те, що вже кілька місяців Азаров працює над покращенням відносин України із Заходом, щоб звільнити країну від руйнівного тиску російської газової монополії. З огляду на те, що Україна з її енергомісткими галузями, як сталева та хімічна індустрія, наразі може покладатися виключно на поставки російського газу і через це змушена сплачувати найвищу в Європі ціну, люди Азарова зараз намагаються відкрити джерела постачань на Заході. Йде робота над проектом реверсного використання транзитних ліній для отримання газу з європейських ринків, тривають пошуки західних партнерів для модернізації зношених трубопроводів, які в інакшому випадку через брак фінансів доведеться віддати Газпрому. У вересні в цій газеті Азаров закликав "передати контроль над ГТС консорціуму у складі України, Росії і ЄС". Але враховуючи те, що Росії непотрібен консорціум, вона хоче мати повний контроль, Київ пішов на наступний крок. За допомогою таких німецьких компаній, як Ферошталь і Сіменс, зараз йде підготовка до реалізації мільярдних інвестицій на двосторонній основі, тобто за допомогою Заходу і без Росії. Але для цього треба позбутися "проблеми Тимошенко", і тому Азаров презентує себе як людину, яка хоче її вирішити.
Цікавий матеріал, чи не правда? Я вже не кажу про велику кількість фактичних помилок (Хорошковський ніколи не був керівником служби розвідки, назвати Тимошенко "орієнтованою на Європу" можна з великою натяжкою, так само, як важко назвати Фірташа представником російських інтересів – особливо після відомих подій 2008 – 2009 років).
Головний висновок зі статті: Конрад Шуллер намагається донести мессидж до німецького читача про те, що в Україні є єдиний політик, з яким можна мати справу – Микола Азаров. Але головна загроза криється в наявності в оточенні президента "проросійської" групи Фірташа – Хорошковського. Як аргументи наводяться факт затримки навесні 2010 року Ніко Ланге і те, що нібито саме Хорошковський є ініціатором суду над Тимошенко (хоча будь-хто з тих, хто розбирається у ситуації, розуміє: Хорошковський до цієї справи має таке ж відношення, як Олександр Македонський до будівництва Великої китайської стіни).
Хоча, можливо, ці месседжі спрямовані не німцям, а в Україну? І розраховані на одного-єдиного споживача інформації, якому цей матеріал точно покладуть на стіл – у гарному перекладі і з відповідними коментарями? Бо всім відомо, що Азаров і Хорошковський – антагоністи і давні опоненти. Азаров, який у присутності іноземних журналістів критикує Хорошковського і Фірташа, та ще й говорить про боротьбу всередині української влади і про необхідність звільнення Тимошенко, виглядатиме в очах президента, м'яко кажучи, не дуже привабливо. Азаров, про якого пишуть, що його син не настільки корумпований, як син президента, – мав би бути не в захваті від статті.
Висновок: Конрад Шуллер займається стравлюванням політиків, поширенням недостовірної інформації про них – очевидно, в інтересах третьої сторони. І ця сторона навряд чи перебуває в Німеччині. Ми маємо справу з відвертою "джинсою" у впливовому іноземному виданні – під виглядом чи то аналітики, чи то нібито "заказухи" від нібито Азарова.
Хто замовник – думаю, версій може бути чимало. Але я, покопавшись у Інтернеті, знайшов цікавий матеріал (сайт "Полемика", 24 жовтня). "Шуллер знову опустить Україну нижче плінтуса". З нього випливає, що Григорій Немиря контрактував Шуллера для написання і публікації матеріалів, які мали би викривати українську владу і виставляти у вигідному світлі середовище Тимошенко.
Добре знаю "почерк" Немирі – у даному випадку не подібно: він більш прямолінійний і коли замовляє публікації або виступи європейських політиків чи громадських діячів, то працює не за допомогою обхідних маневрів, а, що називається, "в лоб". Тому більше схиляюся до думки, що автором подібного роду замовлень є інший політик – більш стратегічно мислячий, більш досвідчений у питаннях владних інтриг, з великими амбіціями та з шаленим бажанням повернутися у владу. Він має широкі можливості, але наразі реалізує їх лише за допомогою численних білл-бордів та сіті-лайтів.
Але зараз – не про нього. Зараз – про Frankfurter Allgemeine Zeitung, або, як кажуть німці, ФАЦет. Газету, що декларує високі критерії журналістики, але іноді не гребує "джинсою".
І ці люди будуть нам забороняти длубатися в носі, як сказав герой відомого анекдоту?
P.S. Тим, хто не знайшов статтю у пошуковиках і сумнівається у її достовірності, пропоную зайти на архів сайту FAZ (http://fazarchiv.faz.net), ввести у пошуку будь-яке ключове слово (наприклад, Asarow чи Kiew) і переконатися – стаття є, у платному доступі, прочитати її коштуватиме 1 євро – порівняно недорого. Для лінивих публікую копію статті
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
