Закон як "Думка однєї особи"
Микола Янович Азаров повторив подвиг Юлії Володимирівни Тимошенко. Колишня прем'єр-міністр України підігравала своєму російському візаві, Володимиру Путіну, сміючись із кпинів над "мазуриком", "який вкрав літак". Нинішній прем'єр України вирішив піти далі і – намагаючись потрапити в такт риторики Дмитра Медведєва – заявити, що положення українського законодавства, які визначають європейську інтеграцію України як головний вектор нашого розвитку – це "думка однієї особи в уряді".
Перший віце-прем'єр Валерій Хорошковський у середу, 21 листопада, заявив, що Україна не може вступити у Митний союз, оскільки європейський вектор є пріоритетним і визначеним на законодавчому рівні напрямком інтеграції України. Проте з Росією поривати ми не збираємося – особливо у економічному плані.
Інформагентства процитували першого віце-прем'єра: "Що стосується вступу (до Митного союзу) – це поза законом", – сказав Хорошковський. Він нагадав, що у національному законодавстві чітко визначена європейська перспектива України. За словами першого віце-прем'єра, "всі, хто не виконує законодавство щодо європейської інтеграції, зрозуміло, де знаходяться, – поза законом". Водночас Хорошковський зауважив, що Україна не може відмовлятись від взаємовигідних економічних зв'язків зі своїми східними партнерами. "Економіку ніхто не відміняв, і їсти хочеться щоденно. А це означає, з економічної точки зору ми не можемо на сьогоднішній день закрити ту історію, той досвід і ті напрацювання, які у нас є в економічній сфері з нашими східними партнерами, і сказати: "Вибачте, ми до вас стаємо спинами і працюємо лише в одному напрямку", – зазначив Хорошковський".
Відомо, що дана позиція збігається і з позицією президента, який запропонував співпрацю з Митним союзом за формулою "3+1" (яка, до речі, вже діє у стосунках між МС і деякими азійськими країнами, зокрема В'єтнамом). І саме президент неодноразово підкреслював і необхідність дотримання закону "Про засади внутрішньої та зовнішньої політики", прийнятого у липні 2010 року – вже в часи президентства Віктора Януковича і прем'єрства Миколи Азарова. А саме цей закон визначає європейську перспективу України і акцентує увагу на європейській інтеграції. Можна також нагадати і про закон "Про засади національної безпеки України", прийнятий ще у 2003 році (тоді за цей закон проголосували і фракція Партії регіонів – майже у повному складі, і фракція Миколи Азарова "Європейський вибір", я вже не кажу, що одним із авторів цього закону був Дмитро Табачник).
Зрештою, є Постанова Верховної Ради України "Про Рекомендації парламентських слухань на тему: "Про стан і перспективи розвитку економічних відносин України з ЄС (зона вільної торгівлі) та Митним союзом", прийнята у травні минулого року. Є президентська Програма економічних реформ на 2010 – 2014 роки "Заможне суспільство, конкурентоспроможна економіка, ефективна держава", прийнята у 2010 році, яка вказує, що головними пріоритетами є "Інтеграція України у внутрішній ринок ЄС шляхом створення зони вільної торгівлі "плюс" (ЗВТ) з ЄС. Інтеграція як стратегічний орієнтир зовнішньої й внутрішньої економічної політики держави буде механізмом забезпечення внутрішніх системних соціально-економічних перетворень і розширення доступу до ринку ЄС".
Часи змінюються. Положення Закону залишається незмінним. Проте Микола Янович на запитання свого російського колеги вкривається тендітним рум'янцем і заявляє: "Я це можу сказати про висловлювання цього члена уряду. Кожен, звичайно, член уряду має право на плюралізм, на висловлювання своєї думки, але вона не відображає точку зору українського уряду".
Тобто, як? Уряд, виявляється, не погоджується із законом? Закон є точкою зору одного лише члена уряду? І позиція президента – це позиція лише одного політика? З яких пір виконавча влада має право інтерпретувати закони і вирішувати, які із них виконувати, а які – списувати на думку однієї особи? А як же тоді бути із розпорядженням Кабінету Міністрів України "Про затвердження плану першочергових заходів щодо інтеграції України до Європейського Союзу на 2012 рік"? Це – також приватна думка?
Хоча, цілком можливо, Микола Азаров просто вирішив зіграти у "доброго слідчого", розуміючи, що його слова можуть нічого не значити: подейкують, що всі представники виконавчої влади (включно з прем'єром) вже написали заяви на звільнення з Уряду. І чи будуть цим заявам давати хід – не відомо: визначатися вони будуть після особистої співбесіди з президентом. Таким чином Азаров (N1 у виборчому списку Партії регіонів) може повернутися у своє прем'єрське крісло (у чому мало хто сумнівається), а може і не повернутися. Початок грудня все розставить по своїх місцях.
А раптом згодом виявиться, що заява про складання повноважень Миколи Яновича датована 20 чи 21 листопада? А раптом з'ясується, що – у відповідності до цієї заяви, якої наразі ніхто не бачив, але яка – за законом – теоретично повинна бути, з російським прем'єром вів перемовини (і інтерпретував українське законодавство) не прем'єр-міністр України, а просто громадянин Азаров Микола Янович? І обіцянки щодо співпраці з Митним союзом давав теж не прем'єр, а простий громадянин України, без відповідних повноважень і т.д.? Такі дипломатичні трюки неодноразово фіксувалися істориками – і через них визнавалися нікчемними важливі історичні угоди.
У будь-якому випадку цікаво, що геополітичне протистояння Хорошковського і Азарова, що почалося ще у 2003 році, триває й досі. Тоді Азаров наполягав на вступі до Єдиного економічного простору, а Хорошковський наполягав на неприпустимості такого кроку (і навіть пішов з уряду на знак протесту). Як показав час, обоє політиків залишилися принциповими прихильниками своїх ліній.
Хоча би щось в Україні є постійним.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
