Брюссель. Грудень 2012
19 грудня. Брюссель. +11 градусів (це так дисонує з київськими морозами!) На Гран пляс – "ялинка" у вигляді покладених один на одного десятка велетенських паралелепіпедів – каркасів, обтягнутих білою тканиною. Минулорічна київська ялинка порівняно з цьогорічною брюссельською – справжній витвір мистецтва. Звучить "Щедрик" Миколи Леонтовича (минулого року брюссельська ялинка супроводжувалася музичними мотивами Чайковського). Світлове шоу відбивається на готичних і барокових стінах будівель головної площі Брюсселю.
Остання у цьому році конференція, організована Інститутом української політики та нашими партнерами із Європейського політичного центру (ЕРС) – однієї з найвпливовіших європейських дослідницьких організацій. Третя за цей рік (а якщо врахувати два наших спільних заходи в Україні та сприяння у організації поїздки кращих студентів-журналістів із університетів України до Європи – то шоста спільна акція у 2012 році). Десята спільна акція за останні кілька років...
Зал заповнений тими, хто цікавиться політичними процесами в Україні: представники дипломатичних і торгових місій, політики, політологи, журналісти. Тема: "Україна після парламентських виборів. Що далі?". Модератор – Аманда Пол, яка протягом тривалого часу в ЕРС керує східноєвропейськими програмами. Виступаючий від Євросоюзу – депутат Європарламенту Марек Сівец (колишній шеф Бюро безпеки Республіки Польща, великий друг України). Україну представляє група політичних експертів (було вирішено, що – на відміну від попередніх конференцій, де брали участь українські політики від різних політичних таборів – цього разу мають говорити ті, хто спостерігає за політичними процесами зі сторони).
Впадає в очі те, що в Брюсселі втомилися від України. Точніше, втомилися від напруги, яка протягом тривалого часу існує у стосунках між Києвом і Брюсселем. Тут готові шукати компромісні рішення. Напередодні, спілкуючись за кавою із одним впливовим європейським політиком, довелося почути фразу: "Ми усвідомили одне: не можна зводити весь процес стосунків із Україною до питання Юлії Тимошенко. Я вважаю (і не лише я), що ми повинні винести справу Тимошенко за дужки у нашому переговорному процесі, вона не повинна шкодити євроінтеграції, але українська сторона має дати гарантії того, що вибіркове переслідування припиниться. Перегортаємо цю сторінку – і йдемо далі. Янукович має обмежитися справами Тимошенко і Луценка, ми на це заплющуємо очі – звісно, неофіційно, але Янукович повинен нам гарантувати, що не буде інших гучних справ із політичним відтінком".
В ході конференції практично не згадують про справу Тимошенко – для Європи це вже історія. Не надто приємна історія. Присутні жваво погоджуються з тезою про те, що в Брюсселі Юлія Володимирівна більш популярна, ніж в Україні, де про неї, схоже, почали забувати навіть її соратники.
Їдучи в Брюссель у день, на який було заплановано візит Віктора Януковича до Москви, ми боялися стати тими вісниками, які приносять погані звістки. Наша конференція мала відбутися саме наступного дня після московського візиту президента. На щастя, ми отримали додаткову надію на те, що євроінтеграційні процеси триватимуть – питання лише у тому, якою буде їх інтенсивність. Присутніх найбільше хвилювало те, чи не відходить Україна від орієнтації на Європу і чи не стане Україна частиною євразійського політичного та економічного простору.
Так, ризики є, – резюмували учасники. Наводилися аргументи: Україна і Росія є економічними та енергетичними партнерами, існує політичний тиск на українське керівництво з боку керівництва Російської Федерації, нам просто викручують руки, користуючись загрозою економічної кризи. Водночас важливими є й інші моменти: протягом останнього року на 5% зменшилася (порівняно з 2011 роком) кількість респондентів, які віддають перевагу євроінтеграції. Європа не дає позитивних посилів на офіційному рівні. Якщо у минулому парламенті була лише одна фракція, яка відверто виступала проти євроінтеграції, то тепер таких фракцій дві. Плюс додайте наявність в середовищі Партії регіонів групи мажоритарників, які не поділяють євроінтеграційних намірів керівництва ПР.
При цьому є сильні контраргументи щодо зближення з Митним Союзом і Росією. Янукович – висуванець експортоорієнтованої частини великого бізнесу, яка не в захваті від економічної експансії Росії на українські ринки. Українське керівництво неодноразово заявляло, що може приєднатися лише до окремих положень Митного союзу (29 угод із 51), на що не йдуть Росія та Білорусь. У нас є мінімум десять базових документів, які засвідчують наші євроінтеграційні наміри і які так просто обійти неможливо.
Нарешті, погодилися, що і Європа, і Україна зробили вже так багато в площині зближення позицій, що перекреслювати досягнуте просто нереально. Потрібно просто проявити волю і розуміння один одного. Диктат і впертість ні до чого не призведуть – потрібен діалог.
Приємно було почути від європейських колег, що Україну не ставлять в один ряд з Росією, Білоруссю чи Казахстаном. "У вас є те, чого немає в країнах Митного союзу. У вас є політична конкуренція", – сказав один із учасників конференції. При цьому зауважив, що саме ця теза має стати відправною у пошуку діалогу з Україною.
Дуже позитивно сприймається інформація про те, що українське МЗС робить акцент на економізації зовнішньої політики України. Костянтин Грищенко як автор цієї доктрини в Брюсселі сприймається відверто позитивно. "Він все правильно робить. В умовах кризи треба шукати нові ринки та виходити за рамки старих догм. Європа – це добре, але в політичному сенсі. Але ж треба думати про ринки, про торгові зв'язки – а вони у Мексиці, в Індії, в Бразилії. І не страшно, якщо ми, будучи політичними партнерами, будемо конкурентами в економіці", – переконував мене у кулуарах один із європейських експертів – учасник всіх без винятку наших заходів.
"А скажіть, Грищенко залишиться у новому уряді Азарова?", – запитала мене інша учасниця. – "Наскільки я розумію, у нас не намічаються різкі зміни у зовнішній політиці. Я не бачу підстав для звільнення Костянтина Івановича – президент йому довіряє, він не робить серйозних помилок на своїй посаді, його концепція дає плоди. Але давайте зачекаємо – у нас дуже скоро оголосять новий склад уряду".
Надзвичайно резонансною для Брюсселю виявилася відставка першого віце-прем'єра Валерія Хорошковського. Ставлення до цього політика у Євросоюзі – дуже позитивне. Чотири питання з залу та два питання модератора стосувалися саме Валерія Хорошковського, його стосунків із іншими політиками, проблем європейської інтеграції у світлі відставки Хорошковського ("Чи не означає його відставка відмову України від європейської інтеграції?"), його політичного майбутнього тощо. При цьому присутні говорили про Хорошковського як про одного з кращих менеджерів, якого запрошували працювати в їх командах і Кучма, і Ющенко, і Янукович. Відвертим відкриттям для багатьох присутніх стало те, що Хорошковський ніколи не був і не збирався бути членом Партії регіонів, про що неодноразово заявляв. "Тобто, це не свідчення конфлікту в середовищі ПР?", – перепитав один із учасників. "Ні, це скоріше конфлікт поколінь, світоглядів і управлінських шкіл, конфлікт орієнтирів та базових платформ в українському керівництві. А також свідчення того, що не можна українську політику сприймати виключно лінійно: добрі – погані, влада – опозиція, Схід – Захід".
У Брюсселі існує чітке переконання у тому, що наступного року угоду про асоціацію з Україною буде підписано обов'язково. Саме тому питання конференції "Що далі?" дало позитивні і мажорні настрої. Нас все ще чекають у Європі. Не зважаючи на холодний 2012-й рік, тут чекають на 2013-й з оптимізмом.
Адже морози – справа тимчасова?
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
