Чи стане Томенко висуванцем опозиції на виборах мера Києва?
Інформація про те, що в середовищі опозиції визріла нова кандидатура на пост мера Києва, доволі активно обговорюється у експертному середовищі. Несподівано для багатьох цим кандидатом став Микола Томенко.
Інсайдерська інформація стверджує, що ім'я Миколи Володимировича як можливого кандидата на пост мера було вперше названо і доволі гаряче підтримано опозиціонерами минулого вівторка. Якщо інформація виявиться достовірною, то варто визнати, що у "Батьківщини" з'являється серйозний шанс самостійно поборотися за мерське крісло у Києві. Самі представники "Батьківщини" вже дають коментарі з цього приводу – як приклад можна навести заяву голови Київської міської організації партії "Батьківщина" Юрія Одарченка, який назвав кандидатуру Томенка "привабливою і зрілою". http://www.ukrinform.ua/ukr/news/tomenko_e__zriloyu_kandidaturoyu_v_meri_kie_va___odarchenko_1804455
Дійсно, Олександр Турчинов ще минулого року обіцяв, що кандидат в мери Києва від опозиції стане сюрпризом для киян. Він свого слова дотримав. Досі не було чіткого розуміння, кого висуватиме опозиція на противагу Олександру Попову на виборах міського голови столиці, які мають відбутися орієнтовно влітку цього року.
Заява Арсенія Яценюка про підтримку на виборах кандидатури Віталія Кличка експертами була розцінена як про вокативна: сам Кличко не визначився з бажанням балотуватися. Насправді Кличко досі не визначився, йти йому кінцево з великого спорту у політику чи час від часу покидати сесійну залу парламенту ради боїв з претендентами на титул чемпіона світу з боксу. Він відчув, що став політиком загальноукраїнського масштабу, а тому навряд чи захоче спускатися на доволі високий – хоч і столичний – рівень. Посада мера є безнадійною в плані побудови політичного майданчика під майбутні президентські вибори, а соціологи вже говорять про те, що у Кличка – найкращі шанси на перемогу у Віктора Януковича у 2015 році. З огляду на це заява Арсенія Яценюка виглядала як намагання усунути потенційного суперника на президентських виборах 2015 року: мовляв, ми відправимо Віталія в мери і поховаємо в численних київських проблемах (які – чесно кажучи – не здатен швидко та ефективно вирішити жоден мер). Якщо ж Кличко відмовляється йти в мери, то вину за поразку опозиційного кандидата буде повністю покладено на Кличка.
Інші потенційні кандидати від опозиції не виглядали переконливо. Висуванець "Свободи" Андрій Іллєнко – надто молодий, хоча і самовпевнений. Йому бракує досвіду господарської роботи і знання специфіки Києва, управлінської сфери, бракує досвідчених кадрів у власній команді. За років десять Андрій може стати впливовою фігурою. Якщо врахує негативний досвід Арсенія Яценюка, який свого часу теж був "вундеркіндом від політики", але не пам'ятав про прописну істину: кожен вундеркінд рано чи пізно стає дорослим і до нього перестають ставитися як до вічно перспективного. Він стає звичайним політиком. Іллєнкові бракує позитивної історії, "історії подвигів", які необхідно пред'явити громаді, йдучи на вибори. Факт належності до родини видатного режисера та факт перемоги на виборах у Галини Гереги – цього надто мало. І навіть доволі високі рейтинги "Свободи" у Києві не дають підстав говорити про автоматичне перетікання голосів на мерських виборах.
Очевидно, що опозиції не вдалося (принаймні, станом на нинішній час) домовитися з Петром Порошенком. Сам Петро Олексійович, начебто, не проти висунення, і вів подібні розмови і з владою, і з опозицією. Знову ж: джерела в опозиційному таборі стверджують, що керівництво "Батьківщини" виставило перед Порошенком ряд умов, на яких готові підтримати його кандидатуру, але ці умови виявилися неприйнятними для Петра Олексійовича. Серед умов, начебто, – і фінансові зобов'язання, і вступ до фракції "Батьківщина" в парламенті, і ряд публічних заяв, і майбутні кадрові претензії. До речі, син Порошенка таки був висунутий "Батьківщиною" на довиборах до Вінницької обласної ради, про що повідомляли ЗМІ. Згодом переговори зайшли в тупик: з одного боку Турчинов розуміє, що буде доволі важко пояснити виборцям, чому опозиція висуває в мери колишнього міністра з уряду Азарова? Тобто, не знайшли нікого достойного у своїх рядах? То гріш ціна такій опозиції! З іншого боку, Порошенко розуміє інший факт: бренд висуванця від опозиційної сили для нього бажаний, але не необхідний. На останніх виборах до парламенту мінімум вісім із дванадцяти депутатів, обраних у мажоритарних округах столиці, могли хвалитися тим, що тією чи іншою мірою завдячують своїм обранням саме Порошенкові. За деяких із кандидатів Порошенко стояв горою на всіх рівнях. Тому і кадровий ресурс у Порошенка в Києві є. Але – скоріше за все – єдиним узгодженим кандидатом від опозиції Порошенко не стане.
Олександра Кужель – при всій моїй повазі до цієї сильної та розумної жінки – має доволі обмежене електоральне поле. Вона любить ефектні виступи, заяви на грані фолу, патетику, яку помножує на багату уяву і художню вигадку. Кужель – ексцентрична і експресивна. Однак вона навряд чи знайде повну підтримку в середовищі "Батьківщини". Останнім часом Кужель намагається взяти на себе роль головного ретранслятора ідей, думок та слів Юлії Тимошенко, а також її основного захисника. Це явно не подобається Арсенію Яценюку, який, по-перше, пам'ятає, як Кужель ще півтора роки тому виступала з жорсткою критикою на його адресу, і, по-друге, доволі болісно ставиться до того факту, що в "Батьківщині" хтось ще всерйоз сприймає в якості лідера партії Юлію Тимошенко, а не його. До того ж "ядерна енергія" Кужель та її жорсткий стиль спілкування багатьох просто відлякують – навіть у опозиційному середовищі. Доводилося чути думку: Кужель була би добрим заступником мера або правою рукою, другим номером і захисником ("Порву за мера!"), а мером має стати господарник.
Ще один потенційний кандидат – Микола Катеринчук, який вже кілька разів заявив про можливість висунення його кандидатури в мери столиці. Микола – чудовий хлопець. Розумний, ерудований, веселий, відкритий, щиро орієнтований на Європу. На цьому ставимо крапку. І стає зрозуміло: так само крапку ставитимуть і інші виборці. Бо сформувати цілісну політичну концепцію, ототожнити Катеринчука з якимись конкретними справами – надзвичайно важко. Хтось згадає стару дружбу Катеринчука з Порошенком, хтось – нову дружбу з Захарченком. Хтось пригадає демарші команди Катеринчука у Київраді у 2008 році. Хтось – демарші самого Катеринчука в "Нашій Україні". І все. Хоча Катеринчук був би чудовим мером. Але не Києва, а якогось європейського університетського міста – скажімо, Бонна, де не було би великої господарської складової, а було би багато представників середнього класу, студентів, гарних дівчат і сосисок з пивом на обід.
У цьому переліку – далеко не повному – Томенко виглядає доволі переконливо. Він протягом останніх тридцяти років мешкає в Києві. Колишній афганець. Секретар комітету комсомолу Київського університету імені Шевченка, який не побоявся у вересні 1989 року критикувати самого Михайла Горбачова (за що й поплатився кар'єрою у комсомолі). Успішний політолог, очолював Інститут політики – одну з найуспішніших політологічних інституцій у 90-х роках. Вчений. Послідовний опозиціонер. Віце-прем'єр. Віце-спікер. Спокійний і врівноважений. Вміє знаходити компроміси у складних ситуаціях. Має свою групу впливів і вміє лобіювати кадрові призначення та бізнесові рішення. Добрий оратор і чудово вловлює настрої публіки.
У Миколи Томенка багато позитивних якостей. Хоча й бракує господарського досвіду (необхідного для роботи на посаді мера). Також він – як показав досвід – важко визнає свої помилки та прорахунки, стараючись на них не акцентувати увагу. Він не боїться сфер, які погано знає або не знає взагалі. Поринає у роботу. Якщо вистачить часу (як у випадку з віце-прем'єрством) – досягає досконалості і висот. Не вистачить (як у випадку з соціальною політикою) – залишається дилетантом і намагається не акцентувати увагу на своєму дилетантизмі.
Не відомо, як відреагує на можливість висунення Томенка Арсеній Яценюк, оскільки а) подібна ініціатива схожа на бунт в середовищі "Батьківщини" – бунт старих, "тимошенківських" кадрів проти волюнтаризму групи Яценюка-Мартиненка і б) це сплутує карти Яценюка у його грі на пониження рейтингів Кличка у загальноукраїнському масштабі. Тепер Кличко з чистою совістю може закликати киян підтримати кандидатуру Томенка – заради єдності опозиційних лав. А останні вибори показали, що у столиці має всі шанси виграти будь-який висуванець опозиції – навіть Міккі-Маус.
Тобто, висунення Томенка – це розв'язання рук для Кличка, активізація "тимошенківської" групи в "Батьківщині", а також головна біль для Яценюка (читай – Мартиненка) і Порошенка. Особливо стане цікаво, якщо свою думку з цього приводу скаже Юлія Тимошенко.
Принаймні, весна перестає бути нудною. З можливою появою нового гравця політика на рівні Києва пожвавішає.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
