Ще раз про економізацію зовнішньої політики
По концепції "економізації дипломатії" – одному з основних "дітищ" Віктора Януковича у сфері міжнародних відносин – може бути нанесено суттєвого удару. Міністерство економіки та торгівлі виступило з ініціативою перепідпорядкувати їм торгово-економічні місії України за кордоном. Раніше ці структури були підпорядковані Міністерству закордонних справ і таке підпорядкування давало свої плоди: адже торговим представництвам необхідний доступ до інформації, якою володіє система МЗС, всією системою зв'язків.
Сама ідея "економізації дипломатії" є модернізованим принципом меркантилізму, який лежить в основі будь-якої економічної моделі держави – починаючи з ранньоновочасної історії. В основі ідеї лежить поняття економічної вигоди держави та окремих громадян від зовнішньополітичної діяльності, пріоритет пошуку нових ринків, допомога в налагодженні бізнес-контактів, збільшення питомої ваги експорту в торгових операціях. Іншими словами: не можна зациклюватися лише на геополітичних концепціях та інтеграційних ідеях. Необхідно максимально розвивати економічну складову зовнішньої політики.
Костянтин Грищенко, який вже в перший місяць після свого призначення міністром закордонних справ у 2010 році погодив підпорядкування МЗС торгово-економічних місій України за кордоном, у 2011 році представив цілісну концепцію економізації. Його критикували опоненти – мовляв, таким чином міністр хоче відійти від євроінтеграційних процесів і "сховатися" від проблем у сфері міждержавних стосунків за спини задоволених бізнесменів.
Адже бізнес – особливо великий бізнес – дійсно був задоволений: за допомогою політики економізації було фактично наново відкрито ринки Латинської Америки, Далекого Сходу, Китаю, частково – Африки. При Міністерстві закордонних справ працювала Рада експортерів. Кожна поїздка міністра супроводжувалася візитами великої групи представників бізнесу (наприклад візиту міністра до Іраку минулої осені його супроводжували представники 12 великих національних корпорацій, а в програму візиту входило відвідування Іракського Курдистану, де йшлося виключно про бізнес). Якщо подивитися на порядок денний більшості закордонних візитів президента, прем'єра та міністра закордонних справ у 2010 – 2012 роках, то помітним є домінування саме економічних тем, що, в принципі, є абсолютно нормальним.
В останні місяці на користь апетитів Мінекономіки працює зменшення уваги МЗС до економічної складової дипломатії. Достатньо лише згадати, що з початку року Рада експортерів на свої засідання не збиралася. Міністерство закордонних справ зосередилося на пошуках шляхів виходу з інтеграційної дилеми, натомість економіка нібито відійшла на другий план (маються на увазі саме інтереси бізнесу, а не великі геоекономічні проекти). Саме у цей момент і з'явилася ініціатива Прасолова – відновити торгово-економічні місії (які зараз функціонують як економічні відділи посольств) і передати їх на баланс Міністерства економіки та торгівлі. В попередні роки і Андрій Клюєв, і Петро Порошенко теж проявляли аналогічні наміри, але тоді дипломатичну відомству вдавалося їх нівелювати ще в зародку.
Внутрішня логіка у такому рішенні, звісно, може бути: Міністерство економіки і ТОРГІВЛІ повинно займатися властивими йому функціями. Але у випадку, коли Міністерство закордонних справ буде позбавлено економічних функцій, його функціонал суттєво зменшується, а можливості посольств України за кордоном зводяться лише до політичних. Більше того: це порушить принцип "єдиноначалія" в закордонних дипломатичних установах, як було до 2010 року, коли керівники ТЕМів нерідко ігнорували вказівки послів, посилаючись на своє підпорядкування іншому відомству.
Тому очевидно, що потрібно шукати прийнятний вихід із ситуації, що склалася. Можливо, необхідно подумати про механізми підключення Мінекономіки до кадрового забезпечення економічних відділів посольств та створення дієвого механізму міжвідомчої співпраці з питань визначення завдань для них. Можливо, варто провести на спільну колегію двох міністерств, яка нещодавно звелася до цілковитої суперечки, а нараду за участю експортерів за присутності міністрів закордонних справ та економіки і торгівлі. Головне – з водою не вихлюпнути дитину.
Тим більше, що саме продовження "економізації зовнішньої політики" може стати як аргументом у переговорах з Росією щодо Митного союзу, так і буфером від можливих негативних наслідків підписання Україною Угоди про зону вільної торгівлі з ЄС.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
