Пане Порошенко, не ховайтеся за позою страуса

15 березня Петро Порошенко дав перше в цьому році інтерв'ю українським ЗМІ. Формат вже звичний – "інтерв'ю провідним телеканалам". Такий формат полюбляв і Янукович. Красиві декорації допомагали йому сховатися від відвертої розмови. Це була така "поза страуса" в інформаційному полі.

У редакціях українських ЗМІ можуть настати часи, коли новим працівникам будуть представляти "легенди": а це наша знаменитість, його батьки дивилися прес-конференцію президента на нашому телеканалі. І це не тому, що все менше українців дивляться телебачення. Просто пауза з великим інтерв'ю Глави держави затягнулася.

Підсумкову прес-конференцію за 2016-й журналісти очікували у грудні. Потім у січні. Сподівалися, що хоч у лютому зможуть поспілкуватися з Порошенком на пряму. Запитань накопичилося чимало. Сподівалися марно, у 2017-му президент дав лише кілька інтерв'ю іноземним ЗМІ. П – пріоритети.

Коли ж події всередині країни досягли критичної межі, коли новоспечені/переатестовані "орли Авакова" почали демонструвати кігті (у частині випадків правомірно), а в західних областях протестувальники нагадали, як палають шини і громадяни заходять в органи влади, Порошенку довелося роз'яснювати дії влади.

Але замість відвертої розмови президенту підсунули старі декорації для сцени "інтерв'ю провідним телеканалам". Тільки обличчя трохи змінили. Мені це знову нагадало, як в таких декораціях влаштовували теплу ванну Януковичу. Наприклад, одразу після розгону студентів на Майдані та подій на Банковій.



Можна скільки завгодно розповідати, що Інтер, Україну та ICTV для спілкування з Порошенком обрали через їхні рейтинги. От тільки це слабкий аргумент проти факту, що власниками цих телеканалів є Фірташ, Ахметов та Пінчук. Рейтинг 1+1 навряд чи значно менший (якщо не більший), тільки з Коломойським нині є певні розбіжності у поглядах...

У такому форматі "інтерв'ю" президентській команді дуже легко підготувати "теплу ванну" для шефа. Навіть у Януковича запрошеним працівникам ЗМІ дозволяли поставити "критичне запитання". Критичне, але підготовлене...

Але справа у тому, що окрім красивої картинки та озвучених меседжів, такі формати інтерв'ю демонструють слабкість політика. Сильний політик не боїться йти на розмову до критично налаштованих журналістів, які не заглядають в рота, не грають в піддавки, а прагнуть "розмазати", переграти політика.

У будь які часи для країни важливо, щоб політичні лідери були сильними та рішучими. В умовах війни – це життєва необхідність. І Україна потребує не лише картинки "сильних керівників", а й сильних кроків своїх політиків. У спілкуванні з журналістами також.

Українці мають розуміти, що воюючу країну очолює людина, яка залишиться на своєму місці у найскладніші часи, а не "расколется редиска при первом же шухере".

5 років тому у моєму дописі "Янукович у позі страуса" були такі рядки:

Ховаючи голову він не почує невдоволення. Сьогодні. Але завтра у цій позі він не побачить, як наближається небезпека. І "чікі-пікі" йому влаштують мільйони українців.

Януковичу ці "чікі-пікі" мільйони українців таки влаштували. Своє останнє інтерв'ю "этот нехороший человек" давав вже без яскравих декорацій, а на фоні шпалер "в полосочку" в лампою в куточку.



Важливо, щоб і Порошенко не перетворився на подібного "страуса", щоб не ховався за "інтерв'ю провідним телеканалам". А почав спілкуватися з Українською правдою, Громадським телебаченням, Радіо Свобода, Новым временем. Думаю, ми могли б організувати формат спільної розмови. Може це і не дасть мільйонів переглядів, не додасть рейтингу самому політику. Але країні та українцям допоможе.

Донести це команді Порошенка я намагався ще працюючи на 5. Як міг.



11.02.2016. Це інтерв'ю потрібно не лише журналістам Громадського. І не лише Петру Порошенку. Це інтерв'ю потрібно країні. Українці прагнули та прагнуть жити по-новому. І щоб зрозуміти, чи однаково ми сприймаємо цю тезу, потрібно регулярно звіряти годинники.

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.