Три роки П___перемозі популізму по-новому

Цілий день політики та журналісти підбивали підсумки трьох років президентства Порошенка. Ну майже трьох років. 25 травня 2014-го відбулися президентські вибори.

Хотів проаналізувати і я ці роки. Поліз на сайт ЦВК згадати передвиборну програму кандидата. Також пошукав відео виступів протягом виборчої кампанії.

І в якусь мить зрозумів, що сенсу аналізувати обіцянки Порошенка немає. Бо майже всі основні обіцянки Порошенка-2014 – це банальний популізм. Він казав те, що хотіли почути українці.

Згадайте:

• молодь буде жити в ЄС, не виїжджаючи з України;

• українці отримають безвізовий режим з Європою;

• долар по 13 – це економічно не обґрунтовано;

• АТО закінчиться за пару тижнів;

• бійці отримають 1000 на день і будуть застраховані на 1 млн грн.;

• усі призначення на найвищі посади будуть проводитися прозоро і з урахуваннях думки громадськості;

• продам бізнес, усе, окрім 5 каналу;

• швидке розслідування злочинів проти Євромайдану – справа честі.



Тобто політтехнологи визначили найпопулярніші та найболючіші теми для українців, і на цьому наборі побудували кампанію Порошенка. Усе. "Що ви хочете почути – те ми і скажемо". Так це ж і є – популізм.

І ніхто тоді (ну майже ніхто) не рахував, що на всі проджекти Порошенка банально немає грошей, а безвіз та ЄС вже завтра – просто нереальні.

Ну і звичайно "вибори в один тур". Щоб Путін не напав...

Переважна більшість українців думали про одне: обрати хоч когось, щоб це жахіття скоріше завершилося. Знову шукали пігулку, яка б заглушила біль. На якийсь час (дуже короткий) біль зменшився. Але потім повилазили усі хронічні хвороби держави.

Тому аналізувати виконання обіцянок Порошенка зразка весни 2014-го особливого сенсу немає. Це була банальна перемога популізму. Популізму по-новому – з використанням теми ворожої агресії.

І от цю агресію, повномасштабну військову операцію РФ, на даний час дійсно вдалося зупинити. І на цьому, можна казати, Порошенко виконав очікування українців. І більше від нього нема чого очікувати. Тому йому варто було б думати не про другий термін, а про безболісний відхід від президентських справ. Безболісний для країни.



Поки що головними претендентами на перемогу у наступних президентських перегонах є інші популісти. А країна потребує не популістів, а реформаторів. Які будуть впроваджувати реформи за власними переконаннями, а не для того, щоб хоч якась обіцянка була виконана.