У Києві дощ
Він прокинувся зранку, зробив каву, подивився у вікно.
Зазвичай у цей час на ганку школи було людяно. Батьки перед роботою заводили дітей на навчання. Але сьогодні ні кого не було.
Мокрий асфальт та калюжі краще Гідрометцентру підказували: у Києві дощ.
"А, може, ну її ту роботу сьогодні, – подумав молодий Генпрокурор незалежної країни. – Я ж тепер головний, сам можу все вирішувати".
Рішення було ухвалено. Генпрокурор вирішив попрацювати вдома.
Він повернувся до ліжка, відкрив планшет. На останній вкладинці Гугл-хром була роздруківка телефонної розмови двох президентів. Учора ввечері він кілька разів перечитував документ Білого дому. Проте так і не зміг знайти, де тут підстави для розслідування проти президента. Залишив на ранок.
Але і на свіжу голову нічого не приходило.
Добре, що новий Генпрокурор був з юридичною освітою. Він дістав старі конспекти, побачив на полях телефон Лєнкі з потоку. Можна було б зателефонувати, проконсультуватися з нею. Але відучора телефонним розмовам він не довіряв.
"Що ж робити? Як в таких ситуаціях діяти правильно", – думав у теплому ліжку відрізаний від всього світу Генпрокурор. – О, світ! Усе ж можна дізнатися з новин!"
В усіх світових новинах демонстрували Трампа та Зеленського. А ще Байдена. А ще якогось чувака, який вирішив розслідувати справу проти президента США. Прізвища того чувака молодий Генпрокурор все не міг запам'ятати.
"Чому це цього чувака показують у новинах? – не міг зрозуміти молодий Генпрокурор незалежної країни. – А замість мене лише про якісь "100%".
І тут на свіжу голову прийшла геніальна ідея. Як в одну мить стати всесвітньовідомим. Увага усіх медіа світу могла дістатися лише йому одному. І зробити ж треба не так і багато.
Можна або самому, або у співпраці ось з тим чуваком, чиє прізвище він так і не запам'ятав, почати розслідування справи про тиск на молодого президента незалежної країни. Ну, це на початку. А далі справу можна викрутити в будь-який інший бік. Старі професіонали з числа підлеглих молодого Генпрокурора були кращими спецами у світі в таких справах.
Він стрімко вскочив з ліжка. Раптом подальші перспективи почали грати яскравими барвами.
Ось він викликає на допит громадянина США Т. А разом із ним – громадянина США Б. Влаштовує їм очну ставку. Кількість громадян України, які можуть йти по цій справі він навіть і рахувати не став. Дрібненько якось для справи світового масштабу.
А далі – прес-конференції та інтерв'ю з зірками телебачення світового масштабу. Ну, і голівудський фільм з гострим сюжетом.
Усе. Вирішено. Тепер ВІН – N1 у світі.
За вікном почулися звуки. Це краплі дощу падали на підвіконня. Дощ посилився. І зламав усі плани на незалежне розслідування.
В цей час подав сигнал телефон. Смс. Від Баканова.
"Хотів забігти до тебе по одній справі. Там реально бомба! Але в Києві дощ. Може, завтра"...
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
