Що в підручниках історії пишуть про Кравчука?
Після призначення Кравчука переговірником у Мінську знову довелося побачити вислів "батько Незалежності".
Я не пам'ятаю своїх підручників з історії. Але мені пощастило спілкуватися з багатьма безпосередніми учасниками тих подій. Особливо, коли ми на 5-му готували документальні проекти про події початку 90-х.
Так от з досвіду цих спілкувань назвати Кравчука "батьком Незалежності" я не можу. Навіть навпаки. Його роль у тих подіях більше негативна.
Давайте просто згадаємо кілька моментів.
Кравчук – радянський комуніст з 30+ річним стажем. Він був не просто комуністом. Він був відповідальним за агітацію та пропаганду комуністичних ідей в Україні.
Можна багато цікавого знайти, що і як він на цій посаді робив. Зокрема, і проти рухівців.
Але давайте до подій серпня 91-го. Одразу після путчу в Москві Кравчук виступив по українському телебаченню. Його виступ сприйняли як приховану підтримку путчистів. Бо він говорив про стабільність, "люди працюють", "те, що відбулося, воно мало відбутися". І жодного слова про переворот, осуд путчистів.
Далі він кілька днів не хотів проводити засідання Ради.
Коли 24-го серпня нардепи таки зібралися, то одне з перших голосувань було про відсторонення Кравчука від ведення засідання через те, що "його дії виявилися пасивною підтримкою путчу". За це рішення проголосували 95 нардепів з групи "Народна рада".
Сам Кравчук у тій Раді представляв групу комуністів "За Радянську суверенну Україну".
Так, саме їхні голоси виявилися ключовими при ухвалені Акту проголошення Незалежності. Але голосували вони не через патріотичні переконання та українську державницьку позицію. А через страх. З одного боку – українська вулиця, з іншого – можливі кремлівські репресії.
І це вже ніяк не тягне на "батьків Незалежності".
Ба більше, комуністи тоді по суті виявилися зрадниками своєї держави. Бо вони будували Радянський Союз, багато років були єдиною правлячою партією у ньому. А потім пішли на компроміс з тими, хто все життя поклав на здобуття Україною Незалежності.
Цитата В'ячеслава Чорновола про Кравчука
Ось одна цікава заява Кравчука, яка була актуальна у серпні 91-го, так і залишається актуальною у 20-му:
"Мій досвід засвідчує, що якщо ситуація вимагає, то слід шукати компромісів навіть із недругами. Справжня політика – це компроміси, домовленості та готовність поступатися в чомусь сьогодні, щоб виграти головний бій завтра", – казав Кравчук рік тому.
У серпні 91-му він поступився своєю країною – СРСР, щоб виграти в незалежній Україні посаду президента.
Добре, що в Мінську жодні рішення не ухвалюються. Але компромісним дідом може прикритися хтось інший.
PS Пропоную ще подивитись, як Кравчука вихваляють російські пропагандисти.
Сьогодні він знову побував в ефірі російської пропаганди. І запросив Скабєєву до Києва...
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
