Пане Зеленський, ми будемо воювати на пляжах Маріуполя та Одеси?
Кожен з нас хотів би мати сьогодні Черчілля на чолі країни. І я теж.
У Черчілля було багато яскравих промов, які увійшли в історію. І не лише тому, що він був класним ораторам. Нагадаю, що Нобелівську премію він отримав саме за своє блискуче ораторське мистецтво.
Більш визначальним є те, що ці промови звучали у важливі історичні моменти.
Одна з найбільш відомих його промов "Ми будемо воювати на пляжах". Вона не про те, що лише на пляжах. Вона про те, що англійці будуть воювати будь де.
У той момент в Європі падали країна за країною. Європа йшла до катастрофи. І на чолі уряду Британії став Черчілль. І це була одна з перших його промов. Яка запрограмувала подальші дії.
Я не чекав і не вимагав від Зеленського відоса у перші ж хвилини після рішення Путіна визнати "ЛДНР" і відкритого вторгнення російської армії на Донбас. Бо зрозуміло, що має відбутися РНБО, мають відбутися переговори з ключовими союзниками. І пару додаткових годин ще можна було почекати. Бо тактично на фронті ще нічого не змінилося. А стратегічні рішення не ухвалюються раптово та на емоціях.
Але і такого беззмістовного відоса я також не очікував.
Зрозуміло, що Зеленський не Черчілль. Він навіть ніколи не озвучував Черчілля. Але і відомими на увесь світ "черчіллі" не народжуються. Ними стають. У важливі історичні миті.
Нині є саме така історична мить. Світ на порозі третьої світової. Так сталося, що ми знову в епіцентрі.
І ось тут можна (а в нашому випадку треба!) відповідати маштабу історичної події.
Про які надійно захищені кордони можна казати, якщо пару годин тому російська армія відкрито зайшла на окупований Донбас? Чому ми досі віддані мирному та дипломатичному шляху, якщо на нашу територію відкрито увійшла російська армія? Якщо вони дійдуть до Дніпра та Києва ми також залишатимемось відданими дипломатичному врегулюванню? Чи ми нарешті проголосимо, що будемо воювати за кожен кілометр своєї країни? Воювати на пляжах Маріуполя (хоч якими б вони там були) та Одеси. А не апелювати знову до Статуту ООН, Будапештського меморандуму, Нормадні, Мінська, ще чогось.
Що ще має статися, щоб президент України прямо заявив: Росія порушила мінські домовленості і обнулила їх? Ось так прямо. А не ховатися за формулюванням "може означати вихід з Мінська".
Так, багато хто боїться війни, сподівається на якесь мирне врегулювання. І не лише в Україні. Третьої світової боїться увесь світ.
Але справа в тому, що наше "1 вересня 1939-го" вже далеко позаду. Може "22 червня 1941-го" ще попереду (умовне широкомаштабне вторгнення, а не тільки на окупація Донбасу). Але наша війна вже триває. І перемогти в ній можна не апелюванням до дипломатичного врегулювання. А лише боротьбою. За кожне місто, за кожне село, за кожен пляж.
І від президента країни хотілося почути про готовність країни воювати. Воювати за кожен пляж і за існування країни.
Відстуність нашого "Черчілля" у такі дні лякає. Але більше лякає доля країни, яку не готують до бою на виживання.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
