ПЕРШІ ДНІ ОЛІМПІАДИ
Вітаю усіх!
Нарешті Олімпіада почалася. У наступні два тижні всі найяскравіші події відбуватимуться на спортивних аренах, в олімпійському селищі, на церемоніях нагородження. Новин буде багато, і відсотків 80 телефонних розмов тепер починатимуться словами "Ну, як там наші?!".
В суботу я був на біатлоні. Результати жіночого спринту ви, мабуть, знаєте. Як на мене, результати дуже достойні. Три наших в чільній тридцятці, усі дівчата показали хорошу швидкість. Але біатлон є біатлон... Після гонки я заходив до команди. Я бачив сльози і розпач. Дуже прикро заробити три кола штрафу на останній стрільбі при такій функціональній готовності. Але паніки не треба – це точно. Я поділився з дівчатами власним досвідом – перед наступною гонкою згадати старт, на якому вони виступили дуже добре. Згадати той настрій, той психологічний стан – і все це повторити зараз. І тоді все буде добре, адже готові усі чудово. Принаймні, я у це вірю.
Наступного дня переживань було ще більше. Якщо порахувати чисту математику, навіть з одним колом штрафу Андрій Дериземля міг бути третім. Але знов-таки: у кого підніметься рука сказати, що п*ятий результат на Олімпіаді – це низький результат. Потрібно трохи фарту – і знову-таки спокою.
Крмі спорту, на Іграх у мене ще є представницькі функції. Наприклад, вчора була моя черга представляти комісію атлетів в Олімпійському селищі – ми це називаємо "чергування". У приміщенні їдальні – найпопулярнішому місці селища – у комісії є спеціальний куток. На кожній Олімпіаді відбуваються довибори двох членів у комісію атлетів МОК замість тих, чий термін закінчився. Наше завдання – агітаторське: залучити якомога більше спортсменів до участі у виборах, розповісти про права та можливості, які їм надає комісія атлетів. Як правило, таке чергування – це передусім спілкування, автограф- та фотосесії. Але цього разу я багато часу провів у штабі нашої збірної – обговорювали організацію прийому в Українському домі. Він відбудеться в обід понеділка.
Можливо, комусь здається, що такі заходи – чиста формальність, але насправді це не так. Контакти, які зав*язуютья на подібних раутах, враження, які складаються від організації прийому, атмосфери на ньому, потім дуже допомагають. Яка важлива у наші часи річ імідж, думаю, нікому нагадувати не треба.
Після селища маршрут був такий – спочатку на фігурне катання, на коротку програму у пар, де виступали наші Костенко-Талан і Волосожар-Морозов. Після чого – серія презентацій.
Спершу запросили на свій прийом болгари – моя давня знайома Стефка Костадінова, рекордсменка світу зі стрибків у висоту, зараз Президент болгарського НОК. Потім давало презентацію місто Лозанна, де розташована резиденція МОК. А за ними – американська збірна (туди приїхав президент МОК Жак Рогге, а також наш Валерій Борзов).
А закінчився день у Російському домі – організатори Сочі-2014 розгорнули дуже серйозну промо-кампанію. Це величезний позитив для світового спорту, коли люди настільки горять бажанням прийняти Олімпійські ігри. Не втомлююся повторювати: краще воювати і перемагати на спортивних аренах, ніж у політичних баталіях і тим більше у справжніх військових діях.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
