Що залишається в історії

Вітаю всіх.

Давно не писав, бо спілкування на українських сайтах перенасичене політикою, чварами і взаємним нерозумінням. Звичайно, політика – річ важлива, але – скороминуща. А от спортивні події та досягнення залишаються в історії. У мене виникло кілька думок, якими хотілося б відволікти інтернет-громаду від ідеологій та словесних баталій. Часом корисно, знаєте...

Нарешті закінчився чемпіонат світу з футболу – і світ зможе переключити свою увагу на подію, яка є справді неординарною і унікальною в історії спорту. Трохи більше місяця залишається до старту Юнацьких Олімпійських Ігор у Сінгапурі.

Для тих, хто не в курсі – ця ідея належить особисто Жаку Рогге. Молодіжний олімпійський рух він започаткував ще коли не був президентом Міжнародного Олімпійського комітету, а працював у НОК Бельгії та в Європейському Олімпійському комітеті. Європейські Олімпійські фестивалі – це його творіння.

Але звичайно, Олімпіада – це зовсім інший рівень. Статус змагань, звання олімпійського чемпіона, усі олімпійські атрибути, які присутні навколо Ігор – можливо, комусь це видається грою в справжню Олімпіаду. Але якщо зважити на те, що, можливо, через два роки у Лондоні і точно через шість років у Ріо-де-Жанейро багато сінгапурських зірок стануть олімпійськими чемпіонами без прикметника "молодіжний" – тоді це не гра, а репетиція великого спорту.



Усі учасники пройшли дуже серйозний відбір – у своїх видах та в своєму віці будуть представлені справді найсильніші. До речі, часто виникає питання щодо віку учасників. Мовляв, заявлено від 14 до 18 років, а якщо, скажімо, в боротьбі чи в легкій атлетиці змагатимуться 14річний з 18річним, сили будуть нерівні. Насправді приводі для хвилювань немає: кожна міжнародна федерація визначила для свого виду одну вікову групу, представники якої змагатимуться між собою. Наприклад, в легкій атлетиці виступатимуть тільки ті, кому 16-17 років. Наймолодшим буде плавання – там є спортсменки 1995 року народження. А найстарші – ігрові види спорту та тріатлон. Тут виступатимуть 17-18річні.

Тож спорт буде серйозним, але – без фанатизму. Взагалі, коли виникла ідея Юнацької Олімпіади, багато хто побоювався, що діти занадто серйозно сприймуть змагання – а це може відбитися на їхньому здоров'ї. Адже честолюбство у кожного в крові, спокуса стати олімпійським чемпіоном у 16 років – величезна. Щоб уникнути перенавантажень, Міжнародний Олімпійський комітет принципово вирішив: рекорди на Іграх фіксуватися не будуть, графік змагань, кількість учасників обмежена. В більшості країн преміальні за медалі молодіжної олімпіади або відсутні взагалі, або мінімальні. У нас, скажімо, призери отримають невеличкі премії – такі, як за молодіжний чемпіонат світу. Тобто, питання результату на Олімпіаді гостро не стоїть. Не обговорювали навіть так званий "медальний план", як це завжди роблять перед дорослими Олімпіадами.



Звичайно, ми щодня усі вболіватимемо за наших спортсменів, і є підстави вважати, що без медалей вони додому не приїдуть. Але як на мене, на гру Сінгапурські ігри все-таки теж будуть схожі. І в цьому немає нічого поганого. Адже дитина, підліток пізнає світ через гру. Так, на цю гру витрачено багато коштів, але вона того варта. Адже її учасники дуже багато чого навчаться.

Графік Сінгапурської Олімпіади складено так, щоб юні атлети були зайняті спортом лише половину часу. Іншу половину віддано освітній та культурній програмі. Там буде все – від екскурсій по Сінгапуру до семінарів по спортивній фармакології і шкоді вживання допінгу. Головне – вони вчитимуться спілкуванню з однолітками, колегами. Спілкуванню, яке розширює світогляд і коло знайомств, яке дає розуміння навколишнього світу. Саме спілкування часто не вистачає нашим дорослим спорстменам і їх тренерам, та й простим співгромадянам для досягнення успіху в житті...



Хоча пафос часто буває потрібний, але мені зараз хочеться донести без жодного пафосу: Юнацька Олімпіада у Сінгапурі буде справді історичною подією. Про неї писатимуть і згадуватимуть і через багато років, коли зітруться з пам'яті сьогоднішні кадрові звільнення, мітинги, скандали і неприйняті закони... Вона багато чому навчить усю планету. Проблема пасивності, фізичної кволості нових поколінь – вона не тільки українська, вона всесвітня. Якщо навіть сотня дітей, подивившись телекартинку із Сінгапура, відірвуться від компьютерної гри, переборють свою інертність і неробство, подумають "я теж так хочу і можу", і вийдуть на вулицю з м'ячем чи з ракеткою – юнацька Олімпіада вже виконає свою функцію. А я сподіваюся, таких буде не одна сотня і тисяча...